Є таке місце, куди не дістаються колоради. Я зробила фото картопляної ділянки, куди за весь сезон не заповз жоден жук. Сусідні кущі були піддані нападкам полчищ колорадів, і потім усі кущі були обвішані міріадами ненажерливих личинок, а тут якийсь заповідник.
Що ми тут маємо: з півдня від картошки росте жито (а по весні, коли моє житечко ще не встало на повний зріст, там була ціла лісосмуга з ромашки), з півночі від картоплі росте самосівний абрикос (він прямо обійнявся з картопляними стовбурами) На заході розташувався часниковий полк (в шість рядів), а зі сходу, власне, йде велика картопляна ділянка. Тобто виходить, що сама картопляна грядка велика, але невелика її ділянка (яку я описала) знаходиться як би під захистом інших рослин. Крім того, цей мій Форт-Нокс відокремлений від основної картопляної плантації смужкою квітучої редиски та редьки (я торік ділилася досвідом вирощування безкоштовных сидератів) – це якраз вони і є розділовим бар’єром. Тобто лише частину картопляної грядки вдалося захистити, а суцільна картопляна моногрядка була атакована жуком. Я вважаю, що саме цей варіант посадки і спрацював, бо спеціально його спостерігала.
Мої попередні спроби захистити картоплю від жуків за допомогою чорнобривців, календули та інших пахучих сусідів, не дали бажаного результату: жуки плювали на мої захисні акції і спокійно жерли мої картохи))).
Більше того, я думаю, що це не єдиний варіант природного бар’єру для шкідників. І я вірю, що ми зможемо дійти такого землеробства, щоб бризкати доводилося лише зрідка, а працювати в міру.
Світлана Сегедіна
