Дещо про сидерати…

Кожного справжнього землероба, в першу чергу хвилює родючість землі і те, як її зберегти під час літньої спеки, осінніх дощів або зимових морозів. Ми готуємо компост, шукаємо гній, замислюємося (що гріха таїти) про мінеральну підгодівлю, організовуємо полив, а це – проблеми, грошові витрати, час, нескінченні турботи…

Однак, все можна звести до мінімуму. Є дуже простий і ефективний засіб – сидерати. «Знаємо, чули, але все якось відкладали на потім». І дарма… Посіявши сидерати, вирішуємо відразу масу проблем.

По-перше, земля не оголюється, а, значить, не висушуються і не вивітрюється.

По-друге, рослина бере з ґрунту лише 2-5% (задумайтеся!) їжі для росту і розвитку, а решту – 94-98% синтезує з атмосфери. І якщо повернути в ґрунт хочаб 50% зеленої маси, то буде повернуто в 10 разів більше поживних речовин, ніж потрібно наступному поколінню рослин. Тобто, зрізавши плоскорізом сидерати до цвітіння, ми мульчуємо ґрунт, що дає можливість звести до мінімуму полив, удобрюємо його і підгодовуємо мікроорганізми.

По-третє, корінці сидератів, перегниваючи під мульчею, створюють умови для капілярного поливу і дихання ґрунту.

У підсумку, висіваючи сидерати, ми:

• захищаємо;
• удобрюємо;
• поливаємо;
• залучаємо корисних комах, мікроорганізми та іншу живність;
• економимо свою працю, гроші, час.

Виникають питання: «Яка рослина з сидератів краще?», «Що сіяти зараз, а що – потім?». Всі відповіді ви знайдете в брошурі Клубу ОЗ «Яке добриво краще? Сидерати!».

Я не вибрала для себе один-єдиний сидерат (у мене суглинок), і тому прислухалася до порад М.Фокуока («Революція однієї соломинки») і З.Хольцера («Аграрій-революціонер»). Змішала кілька видів сидератів та посіяла цю суміш ранньою весною до рядків полуниці. Коли полуниця зацвіла, а віка, овес, гірчиця підросли, я просто пройшлась з плоскорізом, підрізала сидерати, вкрила ними полуницю, захистивши її від равликів і мурах (дуже вже вони не люблять гірчицю!). Крім того, гірчиця позбавила грядки від кореневої нематоди. Віка (бобові) фіксувала азот для полуниці. Овес дав чудову зелену масу.

До того ж, у кожного з нас є старе насіння в красивих упаковках – і сіяти вже не будеш, і викидати шкода. Сміливо змішуйте його з сидератами! Зійде – не зійде, а гірше не буде! А раптом виросте те, що Ви й не сподівалися побачити!

Я дотримуюся кількох правил при посіві сидератів:

1. Хрестоцвіті і капуста несумісні (подробиці в брошурі);
2. Не боюся змішувати озимі та ярі культури, адже насіння то все одно збирати не буду (див. п.3);
3. Скошую (плоскорізом) сидерати до або на початку (це в крайньому випадку) цвітіння, щоб вся їх сила повернулася в землю;
4. Постійно підсіваю нові сидерати, не прибираючи старі, тобто ті, що зрізані і лежать мульчею. Адже вони підтримують оптимальну вологість і температуру – так кожен попередній посів піклується про подальші.

Рослини допомагають вижити одна одній, оживляють нашу землю, допомагають нам виростити великий і здоровий врожай. Від нас тільки потрібно трохи розумніше підійти до цього питання і не боятися творити щось нове.

Богатого Вам врожаю!

Сійте сидерати!

Олена Почтарьова
м.Київ

Застосування сидератів