Віка, 1кг

Віка посівна (яра) – Vicia sativa, має ще деякі назви – горошок посівний, віка, конековка, горох кормовий, зяблиця, дикий горошок, коняківка, гороб’ячий горох, гусинець, журавлиний горох, жиравлиця, мишачий горох, горохник. Одна з основних бобових сидератних культур. Використовується також як кормова і медоносна культура. Стебло у віки посівної таке, що чіпляється, висотою 30-90 см. Плід – подовжений боб, зрілі насіння білі, сіруваті, коричневі, іноді з темнішим малюнком. Віку яру на зелене добриво вирощують як проміжну культуру. Сіють із ранньої весни (тоді найвищий урожай) до 5 серпня. Іноді висівають як покривну культуру для однорічних та багаторічних трав: спочатку трави ростуть повільно і віка захищає їх від заростання бур’янами. Якщо ж трави почнуть інтенсивно підростати, віку скошують над ними і використовують як мульчу на вільних ділянках або компостують з торфом, перегноєм та ін. Після появи сходів, приблизно на п`ятий день починаєтьс гілкування, цвітіння може наступити вже через місяць і продовжується від десяти до тридцяти діб. Нектар виділяється на прилистниках, тому легкодоступний бджолам. Тривалість вегетаційного періоду варіює у межах від сімдесяти до ста двадцяти днів. Вирощують віку посівну в середній смузі України. Їй потрібні досить зволожені, родючі ґрунти. Непридатні ґрунти – перезволожені, важкі, запливаючі, дуже легкі, низькородючі, кислі, солонцюваті.

За своєю природою бобові, що стеляться, пристосовані до зростання з підтримуючими культурами. Віку зазвичай вирощують у суміші з вівсом, іноді з ячменем, рідко з пшеницею у можливі ранні терміни. Віка посівна досить стійка до хвороб. Що стосується шкідників, то в змішаних посівах часто уражається попелицею. Рослина віки порівняно холодостійка, морозостійка (витримує до -4…-6°С); вологолюбна, особливо у фазі бутонізації та цвітіння. Зростання та розвиток, як і в деяких інших однорічних зернобобових, краще протікають у травосумішах.

Віка волохата (озима). Використовується як зелене добриво, кормова та медоносна культура. Вся рослина густо вкрита волосками, любить родючий ґрунт та достатнє зволоження, суворі зими не переносить. Культивують її тому переважно у вологих районах України. Вирощують віку волохату разом із озимим житом, висіваючи за 15—20 днів раніше останнього, щоб жито не заглушило сходи віки. Висівають також із багаторічним райграсом, озимим ріпаком, озимою сурепкою.

Норма висіву 0,8-1 кг на 1 сотку; насіння жита потрібно 2/3 від зазначеної кількості віки, ріпаку озимого, сурепиці озимої – 80-100 г., райграсу багаторічного – 150 г. При озимому посіві віка зацвітає наприкінці травня – в червні та цвіте близько місяця. Озиму віку сіють наприкінці літа – 15-30 серпня, у степових районах – до 15 вересня. Для присадибного городництва в якості сидерату вона цікавить як попередник розсади томатів, перцю, тощо. Висіяна у серпні, навесні відростає від бруньок у нижній частині стебел і нарощує зелену масу, яку зрізають після висадки розсади. Урожаї озимої віки дещо нижчі, ніж ярої.

Ось один із прикладів застосування віки. Пізнього літа на звільнену грядку вносять і неглибоко закладають компост. Потім грядка розрівнюється і засівається вікою. Після появи сходів для підживлення добре використовувати розчин ЕМ-препарату в концентрації 1:1000.

Рослини підрізають у період бутонізації і загортають у ґрунт культиватором “Стриж” або плоскорізом Фокіна, поливаючи розчином ЕМ-препарату в концентрації 1:100 для прискорення ферментації та створення сприятливого мікробіологічного фону.

Загортання в ґрунт зеленої маси віко-вівсяної суміші, що здійснюється 1-2 рази за сезон з поливом розчином ЕМ-препарату, забезпечує високу мікробіологічну активність ґрунту, постачаючи йому поживні речовини та мікроелементи. Краще сіяти віко-вівсяну суміш: віка росте повільно, а овес швидко, тобто він служить свого роду нянькою для віки. Овес на зиму гине, а віка поводиться, як і має озима культура: сходить, кущиться, захищає разом з вівсом грунт узимку, відростає навесні і на момент висадки розсади теплолюбних культур встигає вирости до цвітіння. Незадовго до посадки її треба скосити, не обробляючи ґрунт. Прямо в стерні зробити лунки і посадити в них перець або помідори, а скошену масу використовувати як мульчу. Тепер грядці можна дати спокій аж до збирання плодів (тільки поливати при посухах).

Як сидерат цінується за скоростиглість (одну з найвищих серед бобових), що дає можливість використовувати її в проміжних посівах (перед озимими або після озимих та ранніх ярих зернових та ранніх овочів). Озима віка встигає дати врожай зеленої маси під висадку розсади томатів, перцю та інших пізніх овочевих культур.

Після розкладання у ґрунті біомаса віки стає легкозасвоюваним добривом, а ґрунт поповнюється органікою, гумусом. Завдяки бульбочковим бактеріям, що розвиваються на коренях, видобуває з повітря азот і накопичує його, хоча й менше, ніж буркун, люцерна та люпин, але більше, ніж будь-які хрестоцвіті та злакові сидерати. Є дуже добрим попередником для культур, вимогливих до азоту.

Суворими науковими дослідами встановлено, що томати, вирощені після віки, дають урожай на 45% більший, ніж без допомоги сидерату.

Оздоровлює ґрунти. Покращує умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів та черв’яків, при розкладанні служить їм кормом. Це своє чергу призводить до зменшення захворюваності культурних рослин та підвищення врожайності. При щільному посіві в окультурені ґрунти пригнічує розвиток бур’янів.

Дренує, покращує структуру ґрунту, підвищує його повітро- та вологоємність. Захищає ґрунт від водної та вітрової ерозії (віка озима – навіть взимку). Крім того, затримує сніг, зменшує промерзання ґрунту, що сприяє більшому накопиченню вологи.

Вимагає добре окультурених поживних ґрунтів середнього механічного складу, добре зволожених із слабокислою реакцією. Віка озима менш вибаглива, росте і на легших ґрунтах. Не підходять кислі, болотяні ґрунти, солончаки та сухі піски.

Вологолюбна, особливо в період бутонізації та цвітіння. Посуху переносить погано. Озима менш вологолюбна, ніж яра.