Знаменитий українець

Сковорода
Головна » База знань » Знаменитий українець

Сковорода Григорій Савич входить, за версією Юнеско, до п’яти мудреців світу – разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип: «жив, як учив».

Учень і перший біограф Михайло Ковалинський писав про свого вчителя:

“Спав він не більше чотирьох годин на добу. Уставав дуже рано, їв раз на день, без м’яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав.”

Про батьків Сковороди Саву та Пелагею Ковалинський писав таке:

«Родителі його були з простолюду: батько — козак , мати — такого самого роду». Вони мали звичайний міщанський статок, але відзначались у своєму колі чесністю, правдивістю, гостинністю, набожністю, миролюбним сусідством».

Сковорода

Певна річ, вони добре виховали свого сина. Недарма згодом, говорячи про виховання дітей, Сковорода буде наполегливо підкреслювати, що вирішальну роль у цій справі відіграють батьки, бо ніхто, крім батьків, не може виконати двох найголовніших заповідей: «добре народити» й «добре навчити». Що означає «добре народити»? По-перше, те, що майбутні батьки люблять одне одного, що вони чисті душею і фізично здорові. А по-друге, вони мають дотримуватися кількох простих правил «доброго народження».

Наприклад, мати, яка носить під серцем дитину, ніколи не повинна думати про погане, надмірно хвилюватися тощо. Батьки залишаються першими та найкращими вихователями дитини й після її народження. Коли батько, посилаючись на крайню заклопотаність, не приділяє малюкові належної уваги, а зразу ж віддає його під опіку найманих вихователів, — це те саме, що посадити на царський трон раба. І що ж повинні робити батьки? Перш за все — піклуватися про здоров’я малюка. Так-так, «здоров’я, — каже Сковорода, — слід берегти мов зіницю ока». Та, звісно, ще більше слід піклуватися про здоров’я моральне, тобто виховувати в дитини вдячність. А що таке вдячність? Це вміння сприймати наш світ таким, яким він є.

Змалечку Сковорода дуже гарно співав, любив інструментальну музику. Спершу він грав на звичайній сопілці, вирізаній із гілочки калини або ліщини. Але потроху малий Гриць так удосконалив свою сопілку, що міг передавати на ній навіть переливи голосів співочих птахів. А вже в зрілому віці Сковорода приємно й зі смаком грав на флейті, скрипці, бандурі, лірі, гуслях. Словом, іще в дитинстві він напрочуд тонко відчував те, про що скаже згодом, коли стане дорослим: «Музика – це великі ліки в скорботі, втіха в печалі, забава в щасті».

Сковорода дуже любив тварин. Кажуть, його неодмінним товаришем у мандрах був вірний пес. Та особливо наш філософ любив птахів. Недарма він так часто і з таким теплом змальовував їх у своїх творах. Тут і горлиці, і дятли, й жайворонки, і лелеки, й соловейки… Навіть правду-істину він змалював в образі птаха.

***

Кажуть, що ми, українці, живемо серцем. Серце є для нас джерелом нашої мудрості й глупоти, доброти й злостивості, бажань і надій, фантазій і знання. А ще — це та оселя, в якій живе сам Бог. Принаймні так гадав Григорій Сковорода, у чиїх творах образ серця зринає 1146 разів. Серце для нього — самісіньке єство людини. Він трактував його і як таємничу Божу іскру, що є в кожному з нас, і як думку, і як бездонну душевну глибину, і як арену вічної борні добра та зла. Словом, «всяк є тим, чиє серце в нім».

Сковорода

Сковорода найбільше відомий нам своєю філософією «сродної праці». Ця ідея була бунтівна і новаторська для його часу, адже батьки споконвіку вважали, що знають краще за дітей, який фах престижний і успішний. Філософ наполягав: слід робити в житті те, що приносить людині радість і щастя. «Цілком мертва людська душа, яка не вдалася до свого природного діла… Я безнастанно говорив це молодим, щоб випробовували свою природу. Шкода, що батьки не карбують цього на серці своїм синам. Звідси-бо й буває, що військову роту веде той, хто повинен би сидіти в оркестрі».

Під час навчання та мандрівок філософ вивчив вісім іноземних мов: латину, грецьку, польську, німецьку, французьку, італійську, давньоєврейську, а також знав угорську. Він не просто міг спілкуватися ними, а й писав твори й листи.

Свою кар’єру педагога філософ Сковорода почав у 1753 році в Переяславському колегіумі, де викладав поетику. Він вважав, що примус завжди відштовхує, а навчання має бути “самоохотним”. Сковорода прагнув, щоб учні навчилися мислити та аналізувати.

Сковорода

Філософ мав власну систему оцінювання – замість балів він давав коротку характеристику:

• учні, які найкраще знали матеріал, отримували від Сковороди “зверок вострий”, “вельми вострий”, “вострий”;

• потім йшли оцінки “вельми тямкий”, “досить тямкий”, “тямкий”;

• хто найгірше знав матеріал, отримував характеристику “тупуватий”, “тупий”, “вельми тупий” і “повне безглуздя”.

Иснувала легенда, нібито сама Катерина II, яка багато чула про Сковороду, через князя Потьомкіна передала йому запрошення на посаду придворного філософа. На це Сковорода, який сидів з флейтою на узбіччі дороги і пас вівцю господареві, в якого на той час проживав, начебто відповів: Перекажіть матінці цариці, що я не покину вітчизни: мені сопілка і вівця дорожчі царського вінця.

Якось Катерина ІІ захотіла зустрітися з відомим українським філософом особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: «Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою вдвоє зігнуся».

статтю підготувала редакція газети

Поширити інформацію у соцмережах та месенджерах:

Схожі статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to Top
Вхід на сайт