Вода!

вода

Вода!…. Джерельна, чиста, життєдайна, цілюща, жива, незамінна… Як багато епітетів можна підібрати до цієї, без перебільшення, унікальної рідини. Ми настільки звикли до того, що вода є завжди, що просто перестали її цінувати, сприймаючи як належне. І саме таке бездумне ставлення призвело до того, що на сьогодні актуальність питання води (та її наявність в цілому) стоїть дуже гостро. Зміна клімату, безвідповідальне господарювання, людський фактор та багато інших причин призвели до жахливого забруднення річок, озер та навіть океанів. Тому сьогодні дуже актуальним є питання очищення водойм. Адже саме ми є відповідальними за майбутнє наших дітей та онуків. За те, яку землю ми залишимо їм у спадок. Ще в кінці 19 століття один з індійських оракулів сказав: “Коли буде зрубане останнє дерево, коли буде вбита остання птаха, коли висохне остання річка, тільки тоді люди зрозуміють, що гроші не можна їсти”.

На мою думку, ці слова дуже актуально звучать зараз. Особливо якщо розглянути сьогоднішні підходи у господарюванні на землі. Колосальна кількість різноманітних гербіцидів, пестицидів та інших хімічних засобів, які використовуються у сільському господарстві, не тільки руйнують мікрофлору грунту, але й підземними водами потрапляють у водойми. У результаті отримуємо замкнену систему тотального знищення усього живого навколо. А потім бідкаємося, чому люди так масово хворіють, включаючи й дітей.

У зв’язку з цим постає дуже нагальним питанням поширення знань про екологічні методи господарювання та обробки землі. І як чудово, що є ентузіасти, які готові витрачати свій час, свої знання та досвід для практичного вирішення цих глобальних проблем. Цю благородну місію вже давно виконує Клуб Органічного Землеробства. Тут проводять навчання, семінари, лекції та практично використовують ті технології для обробітку землі, які сприяють її відродженню.

Звичайно, не можна уявити гарний урожай без постійного поливу. У зв’язку з цим хотілося б поділитися власним досвідом у цьому питанні. У моєму селі територія розбита на зони. Це город, ягідник, виноградник, квітники. І все це закладене під теплі грядки Розума. Як відомо, ця технологія дозволяє максимально зберігати безцінну вологу для рослин. Але на сьогодні у нас дуже мінливий клімат і літо буває аномально жарким. Тому без поливу не обійтися. І я спробувала створити у себе на ділянці замкнену систему поливу та підживлення.

Я викопала два з’єднані між собою ставки розміром 4 на 4 метри та глибиною 3 та 1,5 метри. Запустила туди карасів. Риба невибаглива, живе в будь-яких умовах. Крім того слиз карасів є дуже корисним для підживлення рослин. Це дає змогу проводити полив уже відстояною водою, насиченою корисним слизом та збагаченою бактеріями. Я засипала у воду бокаші для очищення. А яке естетичне задоволення спостерігати, як плескаються карасі в воді!)

Цей метод дає змогу максимально ефективно підійти до питання поливу.

Отже, закликаю всіх, творчо підходити до питань власного господарювання, берегти природні ресурси та пам’ятати, що наша земля позичена нами в наших дітей та онуків! Будьмо розважливі та цінуймо наше довкілля та один одного!

Лісовська Інна

Поширити інформацію у соцмережах та месенджерах:

Схожі статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to Top
Вхід на сайт