Вечоріє…В печі потріскує вогонь. Мама доробляє страви до Святої вечері, хата наповнюється ароматом свіжоспеченого хліба. За давнім звичаєм, у цей день не можна нічого їсти, поки на небі не з’явиться перша зірка. Тож ми сидимо, ковтаючи слину. Раз у раз вибігаємо з хати, з надією поглядаємо на небо. На нас дивиться блідий місяць, але зірка чомусь не хоче з’являтися. Аж ось і вона! Ми, мов на крилах, забігаємо до хати та повідомляємо всім про цю радісну звістку.
Мама накриває святкову скатертину та розкладає дванадцять страв. Ми всі разом сідаємо за стіл, а тато заносить до хати дідух – перший сніп, який ми зжали восени. Застигаємо у молитві. Кожен думає про щось своє — найдорожче, дякує Богу за прожиті роки. Після молитви починається вечеря. Головну страву — кутю, – першим куштує найстарший у сім’ї, а вже потім всі інші члени родини. Після вечері повторюємо колядки: “Ой вчора з вечора”, “Добрий вечір тобі, пане-господарю”, “Темненькая нічка”, “В саду, в садочку вишня стояла”, “Нова радість стала”…
Світає… Ми прокидаємося і починаємо робити різдвяну зірку. Поснідавши, йдемо колядувати. На вулиці рипить сніг, завиває вітер та, попри сильний мороз, ми йдемо далі. Коли колядники приходять до хати, існують певні правила. Перед тим, як заспівати колядку, треба спитати: “Дозвольте заколядувати”. Отримавши відповідь господарів: “Дозволяємо” – можна співати. Своєю колядкою колядники приносять у хату щастя, добробут, достаток, здоров’я на весь рік. Саме тому їх завжди чекають.
Цих обрядів, традицій дотримувалися наші предки. Вони були дуже мудрі та багато знали. Тож і нам потрібно святкувати ці свята та дотримуватися певних обрядів.
Різдво — це веселе, радісне та глибоке свято!
Мирослава Гончарук (8 клас)
