Помідор вважають найпопулярнішим овочем у світі (хоча насправді він – ягода). Люблю вирощувати томати і я. Тож хочу поділитися досвідом вирощування цієї культури.
Розпочинаю справу з підготовки насіння. Замочую його у водному розчині алое на 10-15 годин. Корисні речовини цієї рослини збагачують насінинки усім необхідним. Далі готую грунт для розсади, він має бути пухким. Його складники: дернова земля, земля з городу, перегній, зола, пісок. Висіваю насіння з 10 по 15 березня (за місячним календарем) у ящики, накриваю плівкою та ставлю у тепле місце. Коли з’являються сходи – плівку знімаю та переношу розсаду на підвіконня – до сонця. Так розсада росте близько 30 днів. До 15 квітня висаджую розсаду у парник. Роблю це таким чином: у лунку для посадки заглиблюю саджанець, коріння присипаю землею і поверх сиплю пригоршню перегною. Рясно поливаю і загортаю.
Рослини ростуть міцними, стовбур набуває фіолетового кольору. Це означає, що розсада здорова, загартована.
З 15 по 25 травня висаджую розсаду на город. Частину розсади залишаю у теплиці. Кущі плодоносять там до перших заморозків.
У цьому році травень видався посушливим, тому довелося поливати томати вже через 2 тижні. Поливали рясно, прогрітою на сонці водою.
Були роки, що усю ділянку на городі мульчували. Але за браком часу і великою кількістю кущів (200 шт) зараз роблю це лише у парнику. Бо там волога випаровується швидше. Плівку з теплиці не знімаємо і влітку, а лише відкриваємо передню та задню стінки: виходить такий собі «тунель». Навіть при температурі 37 градусів на сонці у попередні роки, розсада у ньому не «згорає». Пояснюю це гарним провітрюванням теплиці.
При зав’язуванні плодів продовжую полив, прополку, підживлення. За сезон 2-3 рази підживлюю збродженим настоєм кропиви, трави або курячого посліду.
Коли формується перша китиця плодів, обламую усе листя, що росте під нею…
І чекаю! Чекаю першого червоного (рожевого, жовтого, помаранчевого…) помідорчика. Щовечора навідуюся до улюбленців і придивляюся до зрілості плодів. Так хочеться вже їх зірвати! Але прийде і та хвилина, коли подумаю: «І навіщо стільки посадили?» Але ж це улюбленці!
…Починається пора переробки урожаю на сік, салати, кетчупи, соуси… Частину врожаю продаю.
Усі стебла підв’язані до кілочків. Це займає час, але це одна з причин, вважаю, чому фітофтора мало вражає томати: вони гарно провітрюються.
Ранніх сортів садимо мало, їх завжди вистачає до початку плодоношення середніх ті пізніх сортів.
Найулюбленіший сорт – «Серце Ашхабада». Він дуже смачний, м’ясистий, я би сказала, що солодкий. Бо зазвичай помідори з кислинкою.
Останні чотири роки не обробляємо томати від фітофтори та інших захворювань. Щиро. Це не означає, що у мене помідори не «чорніють», але при такій великій кількості кущів, встигаю зробити заготовки на зиму, хоча, звісно, частина урожаю гине. Але це мій вибір. І тішу себе тим, що мої ягоди вирощені без жодних хімічних засобів.
За фахом я не агроном. Все, про що розповіла, це мій багаторічний досвід вирощування помідорів.
А ще, головний секрет вдалих врожаїв: я просто люблю томати з великої кількості різноманіття овочів, фруктів та ягід.)
Крівець Алла
