Кожен крок босоніж – додаткова хвилина життя. Таке своєрідне гасло висунув наприкінці минулого століття відомий гігієніст Себастьян Кнейпп. Про користь босоходіння при різних захворюваннях говорили ще давньогрецькі, єгипетські та римські лікарі…
У ті далекі часи діти отримували право на носіння взуття тільки з 18-річного віку. А Сократ, Сенека та інші філософи вважали ходьбу босоніж ще й чудовим засобом загострення розумових здібностей.
Фізіологи довели, що підошва – одна з найпотужніших рефлексогенних зон. На 1 квадратному сантиметрі підошви в 1,5 раза більше механо- і терморецепторів, ніж на 1 квадратному сантиметрі інших ділянок шкіри. Це підтверджують дослідження професора І. І. Тихомирова та англійського вченого Д. Р. Кенсхало, які за допомогою холодних і гарячих голок визначали кількість теплових і холодових точок на шкірі людини.
Взуття, яке ми носимо все життя, створює для ніг постійний комфортний мікроклімат, і функція рецепторів підошви поступово знижується, охолодження ніг може спричиняти застуду.
Адже між підошвою і слизовою оболонкою верхніх дихальних шляхів існує тісний рефлекторний зв’язок: при місцевому охолодженні ніг температура слизової оболонки носоглотки знижується, слідом за чим у незагартованої людини можуть виникнути нежить і кашель.
Цікавий експеримент провели фізіологи М. Є. Маршак і М. К. Верещагін. Група чоловіків, які раніше не загартовувалися, щодня по 10 хвилин стояла босоніж на холодній цементній підлозі. Так тривало 10 днів. Як і передбачалося, у перші дні всі стали чхати і кашляти, але поступово до кінця експерименту прояви застуди зникли. Організм адаптувався до місцевого охолодження.
Річ у тім, що під час ходіння босоніж підвищується активність термо- і механорецепторів підошви. Це довели досліди, проведені у Воронежі фахівцями під загальним керівництвом професора І. Д. Боєнка. Учасники досліду, зокрема, опускали одну ногу у воду, температура якої була +4 градуси. Одночасно спеціальним напівпровідниковим електротермометром у них вимірювали температуру шкіри іншої стопи. Виявилося, що в тих, хто понад рік загартовувався босоходінням, охолодження однієї ноги супроводжувалося стійким підвищенням температури іншої, тоді як у групі незагартованих людей той самий показник підвищувався короткочасно і потім різко падав нижче вихідного рівня. Ці дослідження наочно доводять вдосконалення механізмів терморегуляції у людей, які пройшли курс місцевого загартовування ніг.
Подібні результати дали й інші комплексні дослідження 250 учасників груп здоров’я, які систематично включають у свої заняття ходіння босоніж. Є підстави вважати, що босоходіння сприяло підвищенню в них рухливості нервово-м’язових процесів, нормалізації та стабілізації артеріального тиску, поліпшенню окислювальних процесів в організмі, зокрема насиченню киснем тканин.
А крім того, всі, хто займається в групі здоров’я, зазначали, що ходити босоніж їм приємно. На запитання анкети: “Що ви при цьому відчуваєте?” – ми отримували переважно однотипні відповіді: “Настрій піднімається. Стає веселіше. З’являється бажання співати”.
Спонтанне пробудження позитивних емоцій має величезне значення для профілактики багатьох “хвороб століття”.Зокрема гіпертонічної хвороби, стенокардії тощо, що провокуються всілякими стресами. Не випадково в різних країнах популярні санаторії, в яких дозована ходьба босими ногами різним ґрунтом (асфальтова доріжка, де чергується то гаряча, то холодна поверхня, штучний лід, стерня, пісок, каміння, трава) успішно використовується як засіб лікування серцево-судинних, нервових і навіть психічних захворювань.
Не можна забувати, що босоходіння дає змогу запобігати та лікувати різного роду деформації ступні, зокрема плоскостопість і підвивих великого пальця. Відомо, що в країнах, де жителі багато ходять босоніж (в Індії, В’єтнамі, Індонезії), з подібною ортопедичною патологією лікарі майже не стикаються.
Нерідко доводиться чути, що під час ходіння босоніж можна заразитися епідермофітією. Однак фахівці зі шкірних хвороб стверджують, що збудники цього захворювання більше небезпечні саме для зніжених ніг.
Як і всі види фізичного тренування, загартовування ходьбою босоніж має бути поступовим і систематичним. Починати найкраще з ходіння в теплій кімнаті по килиму або доріжці, потім по дерев’яній, згодом і кахельній підлозі, а з настанням теплих днів виходити на вулицю, не боячись змін погоди. У перші дні достатньо обмежити час загартовування 15-30 хвилинами, поступово збільшуючи тривалість тренування. Непогано поплескати босоніж і по теплих калюжах, з настанням зими після достатньої підготовки бігати 1-2 хвилини по снігу. Корисно поєднати цей вид загартовування зі щоденними ножними ваннами, послідовно знижуючи температуру води, а потім робити ванни з холодною і гарячою водою. Ванни контрастної температури посилюють загартовувальний ефект.
Як показали електроенцефалографічні дослідження, різні види ґрунтів викликають різну реакцію нервових центрів.
Сніг, лід, гарячий пісок і асфальт, гостре каміння і шлак, шишки або хвойні голки діють як сильні подразники. Навпаки, теплий пісок, м’яка трава, дорожній пил, кімнатний килим діють заспокійливо.
З огляду на це, рекомендується, якщо є можливість, після теплого піску перейти на траву, потім потерпіти поколювання свіжоскошеної стерні та завершити тренування на земляній стежці й у м’якому дорожньому пилу. У місті можна комбінувати босоходіння кімнатною підлогою, кам’яними сходами, снігом і льодом (повернення додому у зворотній послідовності), завершуючи тренування, щоб зігрітися, кількома фізичними вправами. Кожен за бажанням може сам скласти для себе різні комбінації.
Зрозуміло, систематична ходьба босоніж вимагає дотримання певних правил гігієни. Очевидно, не треба пояснювати, чому після кожного тренування треба мити ноги, ліпше водою кімнатної температури, бажано з милом і щіткою, особливо ретельно протираючи шкіру між пальцями.
Найкраще привчатися до босоходіння з дитячого віку. Відомий фахівець з лікувальної фізкультури професор С. М. Іванов вважає, що дітям різного віку вдома, а в літню пору, якщо є можливість, за містом, у сквері, на зеленому газоні краще ходити без взуття. Привчати дітей до ходіння босоніж слід послідовно і поступово. Зовсім не обов’язково носити цілий день панчохи та колготки, а гумові кеди, напівкеди та капці допустимі винятково під час занять спортом.
Звичайно ж, ми не за повну відмову від взуття. І нам не хотілося, щоб читач подумав, ніби ми ратуємо за те, щоб люди взагалі забули про взуття і ходили босоніж. Ні, ми закликаємо лише використовувати будь-яку можливість загартовування організму за допомогою такого ефективного засобу, як босоходіння. Не втрачайте можливості, що випала. Відчуйте задоволення і радість від дотику росянистої трави або прохолодного в спекотний день сипучого піску, оксамитового земляного пилу, що обволікає!
