Зимовий період – справжнє випробування для рослин, які не здатні гарантовано перезимувати в нашій зоні. Кліматичні умови України істотно відрізняються з просуванням на південь, сприяючи тому, що рослини-жителі півдня можуть благополучно вимерзнути на півночі нашої країни. Тому ми поговоримо сьогодні про зберігання тих рослин, які в неласкавих умовах центру, сходу і півночі України вимагають викопування на зиму.
В першу чергу, до таких культур належать традиційні цибулинні і бульбоцибулинні: гладіолуси, ацидантера, монтбреція, бегонія клубенева, жоржини, канни. Висаджені навесні у відкритий ґрунт, вони радували нас протягом літа. Наше завдання – зберегти наші рослини взимку, а не відновлювати заново колекцію.
Райдужне забарвлення і різна висота квітконосів гладіолусів дозволяють широко використовувати ці популярні рослини в садовому дизайні. А ось при зимовому зберіганні у недосвідчених садівників виникають проблеми. Викопування на зиму бульбоцибулин проводиться в кінці вересня – на початку жовтня, обов’язково до сильних заморозків. В разі своєчасного викопування на зиму бульбобруньки (дітки) не обсипаються, а якщо терміни упущені, їх уже важко зібрати. Цікаво, що органічний спокій бульбоцибулин становить всього 10-20 днів, після якого вони можуть прорости, якщо є сприятливі для цього умови. Але зберігати цибулини слід значно довше – до весняної посадки, і, таким чином, нам необхідно створити для них період вимушеного спокою.
Сушать посадковий матеріал у вентильованому приміщенні. Ідеально, якщо температура становитиме 25-28°С (до 30°С) 5-7 днів. Саме такі умови в перший тиждень після викопування на зиму здатні зберегти бульбоцибулини від ураження сірою гниллю (ботритис). Після сушіння відокремлюють старі бульбоцибулини, залишки стебла, відбирають і сортують діток, укладають очищені бульбоцибулини на стелажі або в ящик з сітчастим дном і зберігають при температурі 5-10°С і відносній вологості повітря 70-60%, тобто в умовах підвального приміщення. Якщо підвалу немає, а кількість бульбоцибулин невелика, цілком допустимо зберігати їх в домашньому холодильнику, обернувши папером і поклавши в поліетиленовий перфорований пакет. Не слід залишати бульбоцибулини при кімнатній температурі на тривалий час, оскільки вони обов’язково проростуть і при весняній посадці або загинуть, оскільки пагін швидко вичерпає поживні речовини бульби при відсутності коренів, або не дадуть повноцінного квітконосу. Перед закладанням на зберігання бульбоцибулини слід обробити Мікосаном-В або Н, а потім просушити. В подальшому, цибулинки необхідно щомісяця оглядати і вибраковувати хворі.
Хоча ацидантера є найближчим родичем гладіолуса, її зберігання вимагає інших умов. Витончена і вишукана ацидантера подобається не всім, може, тому, що позбавлена яскравості і помпезності свого родича. Однак у білоквіткової «скромниці» є важлива перевага: вона не вилягає від сильного вітру і дощу і, відповідно, не вимагає підв’язки. При близькому контакті можна відчути тонкий аромат. Зацвітає вона досить пізно, тому і з посадкою не слід запізнюватися (кінець квітня). Викопують цибулини ацидантери в середині вересня і добре просушують. Зберігають взимку в кімнаті (!) при температурі близько 18-20°С. Не слід зберігати бульбоцибулинки в холодильнику разом з гладіолусами: на їх майбутнє цвітіння згубно діють низькі температури, і наступного літа квітів не буде.
Крокосмію (монтбрецію) садівникилюбителі часто називають «японський гладіолус». Популярна рослина, до того ж, на ринку зараз стали з’являтися досить цікаві її сорти. Взагалі-то, крокосмія – це дикоросла рослина, а монтбреція – виведена на її основі культурна форма. Але на упаковках з цибулинами можна зустріти будь-яку з цих назв. В південних регіонах крокосмія може зимувати у відкритому ґрунті, якщо її утеплити товстим шаром листя (до 20 см) і ялиновим гіллям. У більш холодних районах її краще викопати. Зберігати так само, як і гладіолуси. До речі, при покупці звертайте увагу на розмір цибулинок: дрібні, як правило, не цвітуть, тому що швидко пересихають при зберіганні. Тому, залишаючи на зиму в підвалі, крокосмію бажано присипати злегка зволоженим піском.
У крокосмії (монтбреції) є дуже близька родичка, з якою її часто плутають – тритонія. Яскраво-помаранчеві квітки з жовтими серединками виглядають досить ефектно, але тритонія ще менш морозостійка, ніж крокосмія. Її краще вирощувати в південних районах, але якщо ви вже ризикнули – не забувайте, що обов’язковою умовою є її викопування на зиму. Зберігається так само як і крокосмія.
Садівники із задоволенням вирощують барвисту екзотичну цибулинну рослину – тігрідію. В діаметрі квітка сягає 10 см, висота до 45 см. Дрібні внутрішні пелюстки нагадують своїм забарвленням тигрове. Цю рослину навіть в південних районах ризиковано залишати на зиму у відкритому ґрунті, що вже казати про більш північні райони. Висаджуємо навесні, викопуємо – восени. Зберігаємо в підвалі в сухому торфі або піску.
Звичайно, досить складно викопати всі необхідні культури, особливо якщо вони ростуть в міксбордерах. Забудькуватість може зіграти з нами злий жарт, якщо ми впустимо момент, коли всихає листя дрібноцибулинних. Найпростішим виходом із ситуації є весняна посадка цибулинних культур в квіткові контейнери потрібної глибини і розміру. Ширина контейнера може бути різною, що дозволяє розмістити кілька рослин в одному горщику.
Дуже важливою вимогою для контейнерного вирощування є наявність дренажу. Щоб «не втратити» самі контейнери, то, розмістивши навесні в ґрунті, їх можна позначити будь-яким ефектним маркером (наприклад, декоративною кулькою на шпильці різної висоти і т.д.). Восени ви легко витягаєте контейнери, просушуєте їх і заносите в прохолодне приміщення з постійною температурою 1-5°С, де і залишаєте до весни. Наприклад, тритонію при вирощуванні в контейнері можна розсаджувати раз в два або три роки. Потрібно лише вчасно підгодовувати рослини ЕМ-компостом, який сприяє, до того ж, оздоровленню ґрунту.
Улюблені багатьма амариліси вирощують тільки як горшкову культуру, забезпечуючи їй комфортні кімнатні умови утримання взимку.
Прекрасний сортовий асортимент жоржин привернув до себе увагу дуже багатьох садівників. Якщо дотримуватися деяких вимог, то зберігання коренебульб цих благородних рослин не складе особливих труднощів. Почорніння листя після перших заморозків служить сигналом початку їх викопування на зиму. Стебла куща обрізаємо приблизно до 15 см, а потім вилами або лопатою акуратно викопуємо бульби. Відмиваємо їх від землі, видаляємо пошкоджені і, поставивши бульби «догори ногами», обприскуємо Мікосаном-В, просушуємо.
Потім коренебульби жоржин укладаємо в ящики на шар торфу або загортаємо їх у папір і ставимо в прохолодне, але не промерзаюче приміщення. Якщо в приміщенні занадто сухо, жоржини можна накрити перфорованим поліетиленом. Щомісячна ревізія є обов’язковою. При огляді видаляємо хворі частини бульб.
Чарівні гібриди жовтця азіатського приковують до себе все більше уваги. Це й не дивно – невисокі (40-50 см) рослини з глибоко розсіченим листям і короткими сильними стеблами! Витончені махрові або напівмахрові квітки, листя і невелика коренебульба жовтця нагадують за формою аналогічні частини у жоржин. Як і жоржини, жовтець необхідно на зиму викопувати. Цю процедуру проводять в серпні-вересні після пожовтіння і відмирання квітконосів і листя. Кореневища добре просушують і зберігають у паперових пакетах або невеликих коробках в кімнатах з помірною температурою повітря. З кореневищами жовтців слід поводитися дуже обережно, оскільки вони дуже крихкі і можуть легко обламуватися. На півдні жовтець азіатський відносно добре зимує під укриттям.
Канна індійська є кореневою рослиною з товстими соковитими трав’янистими стеблами, що досягають висоти 100-200 см. Квітки канни великі: червоні, рожеві, жовті, світло-кремові, іноді з плямами, обідком, зібрані в велике колосоподібне суцвіття довжиною 30- 40 см. Навіть в південних районах канни не зимують в ґрунті. В кінці вересня кореневища канн викопують, підсушують, зрізають стебло на висоті 8-10 см від кореневища і прибирають на зимове зберігання в приміщення з температурою 5-7°С і вологістю до 80%. Взимку не забувайте зрідка обприскувати рослини водою, щоб не допустити їх пересихання.
Бульбову бегонію восени викопують з ґрунту і, коли зів’яне листя, стебла видаляють. Бульби покладіть в торф і зберігайте в теплому приміщенні.
Балкони, тераси, кімнатні підвіконня часто прикрашені рослиною, яку помилково називають геранню, хоча її правильна назва – пеларгонія. Рослина дійсно є дуже привабливою. Тривале цвітіння, широкий сортовий асортимент, простота в догляді поступово виводять цю рослину з закритих домашніх умов на простори саду. Ще б пак, адже для нормального розвитку пеларгонії потрібно лише багато світла і добре дренований ґрунт.
Перед першими морозами пеларгонію викопують і пересаджують в горщики з компостом. Кореневий ком повинен повністю заповнювати горщик. Стебла необхідно обрізати до половини, видаливши відцвівші суцвіття і пожовкле листя. Взимку пеларгонії краще розмістити на підвіконні ближче до склопакетів, оптимальна температура 10 15°С. Розміщувати рослини слід так, щоб вони не затіняли одна одну. Чим прохолоднішою є температура, тим здоровішими виглядають рослини і рясніше цвітуть. Для ампельних і королівських пеларгоній взимку температура не повинна перевищувати 12°С. Підгодовувати не слід, поливати рівно стільки, щоб листя не зів’яло. В лютому можна починати підгодовувати і прищипувати молоді пагони, щоб посприяти розростанню рослини.
Багатьом нашим садівникам дуже хочеться спробувати виростити на своїй ділянці якусь екзотику. Не завжди виходить, але ми не припиняємо спроб. Прикладом може стати розмарин, який не зимує в наших центральних і північних регіонах. На півдні – це величезний ароматний кущ. У нас – невеликий кущик, який потрібно щороку восени перевалювати з відкритого ґрунту в горщик, залишати зимувати в приміщенні, а навесні висаджувати назад. Щоб не турбувати рослину два рази за сезон, можна взяти приклад з Італії, з її традиціями вирощувати цитрусові культури у великих контейнерах. Важливо забезпечити рослину харчуванням, використовуючи ЕМкомпост, черв’ячний компост, Біовіт або інші органічні препарати.
Варто тільки пам’ятати, що при контейнерному вирощуванні коренева система стає більш вразливою до морозів, тому потрібно заздалегідь потурбуватися про зимівлю. Ті рослини, які на зиму скидають листя, можна відправляти на зберігання в теплий підвал, але для вічнозелених обов’язкова наявність світла при невисоких температурах і, як наслідок, – наявність оранжереї (зимового саду).
Ольга Пилипівна Мельник, дизайнер-практик, Клуб ОЗ, м.Київ з архіва газети
