Цибуля анзур – це збірна назва дикорослих видів цибулі, дуже подібних за біологічними та морфологічними ознаками. Всі вони характеризуються коротким періодом вегетації: він починається з танення снігу і закінчується ще до спеки.
У цю групу біологи об’єднали кілька видів цибулі, що ростуть у горах Центральної Азії, і закріпили за нею назву «анзур» (гірська цибуля), яку народи Сходу використовували по відношенню до цих рослин з найдавніших часів.
Це цибуля стебельчаста (Allium stipitatum), цибуля Суворова (А. suvorovii), цибуля гігантська (А. qiganteum), цибуля афлатунская (А. aflatunense), цибуля висока (А. elatum) і найвища (А. altissimum).
Усі відмітні ознаки цієї цибулі обумовлені екологічними умовами середньоазіатських гір: високі літні температури та сухість повітря, а також різкі коливання температури протягом доби. Зима тут досить сувора, хоч і з численними відлигами. Стійкий сніговий покрив зберігається із середини грудня до березня.
Основна особливість гірської цибулі полягає у дуже короткому періоді вегетації. Анзур встигає вирости, відцвісти та сформувати насіння всього за 2–3 місяці.
До характерних видових ознак анзурів відносяться форма та розмір цибулин, а також забарвлення їх сухих та соковитих лусок.
Цибулини анзурів великі, плоскоокруглі. Навесні рожеві пружні паростки з’являються з-під снігу. Відростаючи, вони стають зеленими та, залежно від виду, великими, широкими, еліптичними чи довгими, лінійними, загостреними.
Види цибулі анзур подібні між собою за будовою надземних органів. Листя плоске і широке, довжиною 30-60 см, шириною від 4 до 12 см. Форма листової пластинки та наявність опушення типові для вигляду.
Найбільш широке еліптичне листя у цибулі афлатунського, найбільш вузьке, ременевидне – у цибулі гігантської. Характерною особливістю афлатунської цибулі є наявність короткого хибного стебла, утвореного піхвами листя. Іншим видам це не властиво.
Рослини анзурів формують лише одну квітконосну стрілу, яка, залежно від віку та маси цибулини, досягає у висоту 50–180 см. Суцвіття – куляста або напівкуляста парасолька діаметром 6–15 см, у ній зібрано до 250–300 квіток.
Сприятливі умови для рослин складаються протягом короткого відрізку часу – від сходження снігу до початку літа. Активні ростові процеси починаються при температурі повітря 2–5°С та ґрунту (на глибині 10 см) 1–4°С. Протягом усього короткого циклу росту та розвитку рослин відбувається швидка зміна фенофаз. А з настанням спеки та посухи настає фаза внутрішньоцибулинного розвитку.
Рослини дуже добре витримують холодні зими та сильні морози, тіньовитривалі та стійкі до посухи, але негативно реагують на надмірне зволоження ґрунту.
Овочева культура
У їжу в анзурів використовуються переважно цибулини. За смаком вони швидше нагадують редис, ніж цибуля. Але сирі цибулини все ж таки мало їстівні, оскільки вони мають сильний сірчистий запах і містять велику кількість ефірної олії, тому в їжу їх використовують у консервованому вигляді. Перед консервацією їх тривалий час (до 1 місяця) до зникнення запаху вимочують у воді, періодично змінюючи її, або в розчині кухонної солі.
За даними досліджень, цибулина анзура містить сухої речовини в 2 рази, вітаміну С майже в 4 рази більше, ніж звична для нас цибуля. Вона містить багато каротиноїдів, вітаміни Д та Е, фітонциди тощо.
Лікарські властивості цибулі анзура
Середньовічні медики використовували цибулю-анзур для покращення зору, профілактики глаукоми, при стиснутому диханні. Дуже корисний анзур людям похилого віку, тому що містить ще й сапоніни, які допомагають організму впоратися з цілим «букетом» захворювань. Печений або зварений у меді анзур допомагає при хворобах шлунка та застудних захворюваннях. Витиснутим соком лікують ревматизм. Крім того, його втирають у шкіру голови для зміцнення волосся.
Деякі фахівці прирівнюють вплив анзура на організм людини до женьшеню. Але цінність його в основному полягає в тому, що його листя з’являється рано навесні, пробиваючись прямо з-під снігу, коли жодної зелені на ділянці ще взагалі немає.
Вирощування цибулі анзура
Агротехніка цибулі анзурів близька до агротехніки тюльпанів. Їх слід розміщувати на ділянках, які не затоплюються талими водами навіть на короткий час. Перезволожені ґрунти для них малопридатні. Як і вся цибуля, анзури світлолюбні, тому їх висаджують на відкритих сонячних ділянках, створюючи загущені угруповання – 40–50 цибулин середньої величини на 1 кв. м.
Як тільки з’являться сходи, рослини необхідно підгодувати, полити теплою водою, обприскати «Епін Екстра» для підвищення стійкості в стресових ситуаціях (або Емочкою – прим. ред.). А через 12-15 днів після цього рослини бажано повторити комплексне підживлення.
Вже на початку липня цибуля анзур закінчує свою вегетацію, особливо у суху погоду. Цибулина росте дуже повільно, досягаючи діаметра 4-5 см на третій-четвертий рік, і тільки потім починає ділитися.
У цей час у рослин утворюються квіткові стрілки висотою до 100 см з великими кулястими суцвіттями, що складаються з безлічі рожевих та фіолетових квіток усіляких відтінків. У цей час рослини дуже декоративні і добре прикрасять вашу ділянку.
До викопування цибулин приступають після повного усихання листя, зазвичай у середині липня, у цей час прибирають цвітоноси. Дозрілу цибулю викопують, обрізають листя і коріння, просушують і сортують за величиною – великі для зимового споживання, а дрібні для розмноження. До осені цибулини зберігають за кімнатної температури.
Розмноження цибулі анзура
Розмножують цибулю анзур насінням, 1-2-річними цибулинами від посіву насіння або часточками розділених цибулин.
Розмноження насінням. При розмноженні насінням не слід забувати, що його насіння тривалий час перебуває у стані органічного спокою. Тому перед посівом їх необхідно стратифікувати, тобто витримати у вологому піску протягом 5 місяців за температури від 0 до +5°С. Тому насіння анзурів висівають лише під зиму або зберігають у холодильнику.
У природних умовах сходи з’являються навесні наступного року. Проростки не бояться короткочасних заморозків. У перший рік проростає не все насіння, частина їх сходить протягом кількох наступних років.
У сприятливих умовах часто відбувається самосів. Цвітіння настає на 2-4 рік після посіву. Сіянці переносять пересадку лише на початковій стадії зростання.
Розмноження цибулинами. Розмноження анзура цибулинами значно легше. Цибулини зазвичай висаджують під зиму одночасно з озимим часником, щоб до настання холодів вони вже добре вкорінилися. При цьому необхідно намагатися не пошкодити кореневі горбки.
Садять цибулини через 20-25 см одна від одної, залежно від їх розміру, на глибину 12-15 см від поверхні ґрунту до верхньої частини цибулини. При дрібнішій посадці цибулини анзура часто виносяться на поверхню ґрунту.
Цибуля анзур в саду
Красиві суцвіття та ранній термін цвітіння зробили анзури привабливими для аматорського садівництва. Вони ефектно виглядають на клумбах, в альпінаріях, на кам’янистих гірках, групових посадках на тлі темної зелені. Суцвіття, зрізані на початку розпускання перших квіток, стоять у воді не менше двох тижнів.
А після дозрівання насіння парасольки можна поставити у вазу без води, воно висохне і може бути використане для складання зимових букетів та композицій, особливо у підлогових вазах.
Специфічний смак та досить складні та тривалі особливості приготування не сприяють значному використанню цибулі анзура як харчової культури. Саме тому найчастіше його використовують як чудову декоративну рослину.
В.Г. Шафранський
