Ще років 10 тому вперше побачила помідорчики в горщику на підвіконні в моєї подруги, яка проживала в Києві на дванадцятому поверсі. На той момент ми з сім’єю вже жили у своєму будинку, але навіть на своїй ділянці нічого, крім квітів, не вирощували, тільки збиралися. Хоча на той час, після читання «Анастасії» В.Мегре, я розуміла, наскільки важливо й корисно виростити самому, але не сприймала, тому й відтягувала з посадкою овочів, тим паче що батьки забезпечували всім домашнім.
Проте як я була здивована, коли побачила, як помідорчики моєї подруги зацвіли у квартирі, та ще в березні, а згодом з’явилися й червоненькі помідорки. Але найприємніше мені було чути, коли маленька донька моєї подруги вихвалялася, яка в неї чудова мама, і як гарно вони удвох справляються з доглядом за цим живим кущиком та з яким нетерпінням чекають на мить скуштувати плоди. Ця ситуація надихнула мене, і вже тієї ж весни ми відведели невеличку ділянку для овочів.
Роки за чотири, коли я вже сама на підвіконні почала вирощувати власну розсаду, підійшов до мене мій дворічний синочок, подивився на крихітні паростки й таким ніжним голоском заговорив до них: «Ростіть, мої гарненькі». Ось тоді я реально зрозуміла, що кожній сім’ї треба неодмінно вирощувати для себе овочі та все інше, бо вирощена з самого насіння рослина вже своя, найкраща, збагачена нашою увагою, радістю та теплом. І який би той овоч чи фрукт «смачний», “органічний”, «домашній» не був – а власний – все одно найкращий, найсмачніший і найкорисніший.
Торік ми захотіли виростити власні огірочки до Великодня, тож посіяла я їх на початку березня в 0,5 л вазончики, попередньо замочивши їх в ЕМ-розчині (1 мл на 1 л води), щоб змити нанесену на насінину хімію. можна було взяти інші кімнатні огірочки, наприклад, «Комнатне чудо» від ТМ «Сонячний березень», але мені хотілося спробувати саме голландський сорт «Пучіні», що його дуже вихваляють члени Клубу.
Насіння, дійсно, 100-відсотково зійшло, і відокремлене на південному боці вікно, мабуть, дуже подобалося моїм огірочкам, вони дуже швидко почали зростати, не встигла озирнутися, а вже треба було пересаджувати в більший вазон. У мене 5-ти літрових було тільки 3, тому по одному туди й посадила, а ще 3 посадила в 7-літровий, щоб спробувати, як воно буде, а решту 4 шт віддала сусідкам.
Отже, там, де 5 літрів вазон – огірочки розвивалися чудово, ґрунтосуміш «Дорогинська» чудово підійшла для них. А ось ті, яких було 3 в одному вазончику, спочатку і густо цвіли, і дали чудовий перший врожай, але потім почали опадати квітки або засихали огірочки, все-таки ставало їм тісно. Вихід був один – неабияк підживити – і це спрацювало. Допоміг «Ризостим», «Вермістим» та розчин Емочки, якими обробляла поперемінно. З 11 квітня й майже до кінця травня ми пробували свої огірочки. Можна було й далі їх підживлювати та вирощувати на балконі, але я винесла їх на город, де вони, на диво, теж прижилися і радували й далі смачними плодами.
Тетяна Селюх, член Клубу Органічного Землеробства, м.Прилуки
