Взаємини з крижаною водою

Взаємини з крижаною водою
Головна » База знань » Взаємини з крижаною водою

Інтерв’ю Голтіса (Володимир Іванович Вукста – професійний український мандрівник, спортсмен, фахівець із виживання в екстремальних ситуаціях) “Взаємини з крижаною водою”.

— Голтісе, нам дуже хочеться почути твою думку про моржування. Як ти почав купатися в ополонці, обливатися крижаною водою? Коли це все почалося?

— Це почалося, коли мені було дев’ять років. Спочатку це було хлоп’яцтво. Кожну дитину інтуїтивно тягне до води, особливо холодної. Я виріс у мальовничому краю, де є чиста гірська річка. Ми, хлопчаки, продовжували купатися після того, як усі нормальні люди вже втрачали інтерес до купання в прохолодну пору року. Іноді взимку, граючи у хокей на тонкому льоду, ми провалювалися під нього. Благо, річка гірська, мілка — води до пояса, максимум по груди. Але ми були азартні. Провалився – ну і що – роздягся, одяг викрутив, пара з тебе йде, а ти одягнувся і далі граєш, катаєшся між пробоїнами у льоду. Такий екстрим виходив. І ніхто з хлопців не хворів.

А десь уже з п’ятнадцяти років купання у холодній воді перейшло до системи. Щоранку після пробудження моя тренувальна програма починалася з занурення в річку в будь-яку пору року. Я занурювався і, коли вже починало кістки ламати, вискакував. Потім почав помічати, що під час занурення залишаюся у воді дедалі довше. Тоді я зрозумів, що у цьому процесі є три фази.

Перша фаза – це коли заскакуєш у воду, а тобі холодно та страшно. Завжди страшно зайти у воду якійсь істоті в тобі, яка не хоче, щоб людина була здорова, гартувалася. Але серце і душа в цей же час прагнуть дотику до холодної води, чекають відчуття радісного екстриму. Потім настає друга фаза, коли тобі стає тепло і навіть спекотно. Ти сидиш у крижаній воді та відчуваєш, що взагалі не холодно. Причому влітку я більше мерз у воді з температурою +22…+24С, ніж узимку.

Взаємини з крижаною водою

Коли мені було двадцять років, я провів такий експеримент – ми з другом купалися цілий рік. На початку зими, коли температура води була +2…+4С, ми довели другу фазу перебування у воді до 15 хвилин, а у лютому вже до 40 хвилин. Ми бігали купатися о першій ночі. Крижана вода, заряджена місячним світлом і світлом зірок, такі одкровення нам давала — це було диво! У тих місцях, де річка не замерзала – на порогах, ми заходили по груди у воду і пливли проти течії. Виходило, що ми залишалися на одному місці. Це ні з чим не порівняти відчуття! Була б можливість цілий рік так займатися, я був би радий, щоправда, дуже багато кілокалорій спалюється.

І ще ми помітили, що у нас виріс ККД у всіх відносинах – щодо м’язової діяльності, витривалості, збільшились коронарні резерви серця.

— І скільки часу пройшло від початку експерименту до моменту значного підвищення ККД?

 — Ми почали восени щодня бігати та купатися, жодного тренування не пропустили, а в лютому вже був пік підйому. Ще був один цікавий факт, який помітили всі: у нас потемніла шкіра – стала бронзового відтінку. Ось такий феномен.

Але повернемося до трьох фаз занурення. Третя фаза – коли кров від шкіри приливає до внутрішніх органів, тоді треба виходити. Тому що, якщо затримати третю фазу, то буде переохолодження. Потрібно виходити з води, поки червоний як рак – це ознака того, що триває друга фаза.

— А як виникла ідея екстремального плавання під льодом, яке ви демонстрували із командою “Еквітес”?

— Завдяки досвіду плавання в крижаній воді ми з командою “Еквітес” вигадали “перший крок” з “десяти кроків до Африки” – пропливти під льодом. Ми заявили, що пропливемо так сорок метрів. Стрибаєш в одну лунку і виринаєш в іншу через 40 метрів, до того ж уночі.

— Ого! А чому вночі?

— Я розповім. Ми почали готуватись. І Саша Комаров, і Костя вже мали досвід купання в холодній воді за тією системою, яку ми з Джамесом розробили в 1982 році. Причому це навіть не моржування, тому що моржування допускається три рази на тиждень, і це просте короткочасне занурення, яке може бути не доведене до другої фази. Але в цій системі, як було показано, найцінніше – довести до другої фази та тримати її.

Була глибока холодна осінь. Кригою водойми ще не покрилися, але вода була +8…+10С. Ми прийшли до Гідропарку на Дніпрі скупатися. Дивимося — моржі купаються. Ми роздяглися – всі спортивні хлопці – застрибнули у воду, але відразу вискочили, буквально через три секунди. Ми жахнулися: у воді холодно, а вийшли на берег — вітер! Але ж нам через півтора місяці треба плисти під льодом! Тут ми зрозуміли, яку марну ідею заявили, але відступати не було куди.

Наступного дня ми знову прийшли та змусили себе сидіти у воді хоча б 30 секунд. А «моржі» поглядають на нас і хихикають. Спочатку я засікав час Костику та Саші, а вони сиділи у воді, потім змінювалися. Здається – нісенітниця, але коли сидиш у воді, час так розтягується, і ніяк не віриться, що ще не минуло 30 секунд. Спочатку хлопці обурювалися, думали, що я з них знущаюся і змушую сидіти у воді довше. А коли вони мені засікали час, я точно був певен, що тепер вони приколюються. Але ніхто не обманював – час страшенно довго тягнувся.

Пізніше, коли час перебування у воді ми довели до однієї хвилини, настала друга фаза — тобі вже класно, а треба виходити. Це на початковому етапі. Через місяць ми вже пірнали і плавали під водою із затримкою дихання та рахували гребки. Спочатку робили по 10 гребків – і череп не витримував, потім 15-20, поступово дійшли до 50 гребків.

Коли ми через місяць знову прийшли до Гідропарку, льодом були покриті вже величезні площі. Я залишився на березі з секундоміром, а Сашко з Костею роздяглися, зайшли у воду, пірнули і пішли під крижину. «Моржі» злякалися, подумали, що хлопці втопилися. Але я їх заспокоїв, сказав, що хлопці пішли під крижину і скоро виринуть. Так і сталося. Після цього місцеві «моржі» вже не сміялися.

Був період, коли ми поїхали до Москви, а пропускати тренування не можна жодного дня, бо один день пропуску – мінус 3-4 попередні дні занять. Якщо працюєш за цією системою, потрібно тренуватися щодня — другу фазу витримувати. Тож у Москві теж треба було «моржувати». Ми прийшли на Москву-річку, дивимося, а там лід півметровий, мабуть. Ми довбали його, довбали – ну ніяк. І нікого з «моржів» довкола немає. Ми роздяглися і закопали себе у сніг. Лежали там, лежали, але все одно ефект не той, немає такої густини контакту, як у воді. Тоді прийшли додому, набрали повну ванну крижаної води та по черзі там лежали. Але у крижаній ванні лежати дуже неприємно – хочеться рухатися. Я виявився хитрішим за всіх, пішов останній, коли хлопці вже нагріли воду своїми тілами.

А коли настав час акції, змінилася погода: було потепління і все розтануло – льоду не було. Усіх журналістів було попереджено, презентація “Еквітес” вже відбулася. Що ж тепер робити, скасовувати акцію? Але ми знали: лід буде. Ми вірили, що природа, яка сприяла нам завжди, не підведе. І як задумали, так і сталося – вдарив мороз.

 А тепер про те, чому ми почали пірнати вночі. Перше тренування було вдень. Ми вирізали лунки, натягли червону мотузку, щоб було видно, куди пливти. Я стрибаю перший, відстань до першої лунки десь 15-20 метрів, а дивлюся – мотузки не видно. Лунка велика – 2х2 м, я прикинув, що до неї кілька гребків потрібно зробити, щоб виринути. Добре, що були аквалангісти, контролювали нас, бо лунки з-під води зовсім не видно, а пірнати треба. І тоді ми вирішили, що потрібно пірнати вночі та пливти на світло відеокамери. Так і зробили і всі нормально пропливли.

— Зараз у твоїй тренувальній системі ти використовуєш моржування?

 — Зараз, якщо є можливість, то я пірнаю, якщо немає можливості, то просто обливаюся холодною водою або приймаю холодний душ. Коли ми взимку йдемо в гори, не пропустимо можливості повалятися в снігу. Ще чудово — лазня та холодна вода. Я всім рекомендую за будь-якої можливості пірнути в холодну річку. Хоча б раз на день просто пірнути і вискочити. Усі знають, що це дуже корисно.

 — А в чому користь, що при цьому відбувається в організмі?

— Відбувається колосальне спалювання негативної енергії. Підвищується вібраційний рівень клітини за рахунок позитивного стресу, і організм мобілізує сили, щоб підлаштуватися до зовнішньої стихії, до такого роду діяльності. Отже, посилюється імунітет, що важливо у будь-якому віці, і особливо у дитячому. Тому я рекомендував би всім матерям гартувати дітей. Спочатку хоча б обтирати дитину прохолодною водою, потім обливати, поступово знижуючи температуру води і доводячи до крижаної.

Загалом, зовсім не обов’язково довго купатися в холодній воді. Навіть при короткочасному зануренні очищаються вихрові потоки. Якщо меридіанні зони, енергетичні центри забиті сутностями, які живляться енергією страждання людей, то за рахунок підвищення вібраційного рівня клітин вони відшаровуються, виганяються. Таким чином, чудово лікується депресія.

— Чи можеш ти назвати якісь правила взаємини з крижаною водою? Ти вже сказав про три фази, чи є ще якісь правила чи інструкції?

— Якщо ти налаштувався пірнути, то в жодному разі не треба заходити у воду повільно. Якщо ти довго думав, доки стояв, ноги вже замерзли. Потрібно стрибати у воду відразу, тоді виходить потужний фізіологічний стрес, він проходить одразу по всій системі, очищує всі центри. Якщо зважати, то станеться енергетичний збій, і не буде потрібного ефекту. Якщо вирішив — треба одразу. Якщо водоймище на початку мілке, потрібно просто дуже швидко пробігтися і впасти у воду. Для цього достатньо води до коліна.

Пірнати треба обов’язково з головою. Це пов‘язано з енергетикою. Тоді вмикається повний енергетичний цикл. Уяви собі, що ти занурюєшся по шию, а та негативна енергія, яка міститься в голові — у думках, у тисячолистковому лотосі або в третьому оці — не розряджена, тому не спалюється весь негатив. Якщо ти голову не занурюєш, то немає завершеного енергетичного ланцюга. Це все одно, що взяти меч, розігріти його, щоб загартувати, а ти береш і гартуєш його тільки до половини. Тоді решта буде слабкою.

Не обов’язково вводити моржування в систему. Можна використовувати занурення періодично, коли є така можливість. Наприклад, катаєшся на лижах і бачиш гірське джерело – роздягаєшся і пірнаєш туди. Не треба боятися, що ти мокрий, розігрітий, застудишся. Застуда завжди пов’язана з тривалим переохолодженням, а сильний фізіологічний стрес тільки на користь.

— Ти казав, що тебе тягнуло в холодну воду з дитинства, але таки на річку більше тягне влітку.

Так, але хлопчаків тягне у будь-яку пору року. Це спілкування з природою. А як можна взимку припинити спілкування із природою? Річка – це жива стихія, жива істота. Вона завжди кличе людину очиститися, спалити негатив та взяти чисту, світлу енергію. А яка сила у водоспадів! Всі водоспади в Карпатах крижані. До водоспадів приходять усі: і дорослі, і діти роздягаються — і під цю холодну воду! Потрібно мати відкрите серце для природи. У такі моменти, коли відкриваєшся для природи, природа тобі дає свою енергію. А страх води вселяють нам сутності, які кажуть: це холодно, ти застудишся. Навпаки, холодною водою лікуються багато захворювань. Завдяки фізіологічному стресу, потужному психо-емоційному стану, за рахунок підвищення імунітету і активізації турбулентності, активізації ферментативно-гормональних центрів і поверхневих шарів, за рахунок розпалювання внутрішнього вогню йде потужне лікування. Багато людей, які відкрилися цій інформації, зцілилися завдяки зануренню.

із журналу YOГА (№5, 2006).

Поширити інформацію у соцмережах та месенджерах:

Схожі статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

У нашій крамниці

Scroll to Top
Вхід на сайт