Груша Жозефіна Мехельнська

Груша Жозефіна Мехельнська – сорт груші ранньозимового терміну дозрівання. Старий бельгійський сорт. У культуру введений Еспереном П. 1830 року в Малині (Бельгія) і названий на честь його дружини.

Дерево середньоросле, формує широкопірамідальну, плакучу крону середньої густоти. Всі пагони цього сорту, навіть короткі, закінчуються квітковою брунькою. Це необхідно знати під час обрізки та формування крони дерева. Сильну обрізку цей сорт груші не любить.

Пагони червонувато-коричневі, з тупими притиснутими бруньками. Листя дрібне, округле, 65х55 мм, кінчик короткий, край городчато-пилчастий, черешок короткий.

Квітки дрібні, по 7 шт. у китиці. Період цвітіння пізній, нетривалий.

Плоди від дрібних до середнього розміру, масою 90-110г, на айвовій підщепі 150-170г, широко-тупоконічної форми, трохи горбисті, нерівнобокі, одномірні. Блюдце дрібне, вкрите бурою іржею. Плодоніжка коротка, пряма або більш-менш вигнута, товста, з розтрубами біля обох кінців. Воронка дрібна. Чашечка відкрита. Сердечко цибулинне. Камери вузькі. Насіння добре розвинене, гостре, вузьке, темне.

Шкірочка тоненька, гладенька, блискуча, в період знімної зрілості – золотисто-жовта. Усією поверхнею плода розкидані сіруваті крапки та іржаві цятки, навколо воронки спостерігається суцільна оржавленість. Деякі плоди на сонячному боці мають легкий рум’янець.

М’якоть помаранчево-рожева, запашна, дуже соковита, ніжна, тане, масляниста, без кам’янистих включень, солодка, з легкою кислинкою і мускатною пряністю, десертного смаку. У стані повної зрілості надзвичайно смачна. Дегустаційна оцінка – 4,6-4,7 бала.

Сорт самобезплідний, потребує запилювачів.

Найкращі запилювачі: Стрийська, Конференція, Кучерянка, Улюблениця Клаппа, Сен-Жермен, Лісова красуня, Бере Лігеля, Бере Боск, Бере Діль, Дюшес Ангулем. У свою чергу Жозефіна Мехельнська запилює Сен-Жермен, Кюре.

Зав’язуються плоди пучками по 3-7 шт, тому при перевантаженні необхідно проводити проріджування зав’язі, залишаючи в пучку по 1-2 шт, це сприяє якості плодів.

У плодоношення на айвовій підщепі вступає на 3-4-й рік, на насіннєвій підщепі – на 6-7-й рік після посадки в сад. Плодоношення регулярне, при перевантаженні врожаєм періодичне (через рік).

Сумісність з айвовою підщепою хороша.

Сорт не вимогливий до ґрунтових умов, але на розпушених, родючих, достатньо зволожених ґрунтах поліпшується якість плодів і збільшується їхній розмір.

На айвовій підщепі плоди більші, ніж на насіннєвій підщепі.

Урожайність висока. У продуктивний період урожай становить 170-250 ц/га.

На дереві плоди тримаються надзвичайно міцно.

Знімна стиглість плодів настає наприкінці вересня – на початку жовтня, а іноді й пізніше, споживча стиглість настає після дозрівання плодів у лежці – з листопада до січня. Зрілі плоди можуть тривалий час зберігатися в прохолодному сховищі до березня, не втрачаючи своїх смакових якостей.

Транспортабельність плодів хороша. Використовуються у свіжому вигляді.

Плоди не пошкоджуються паршею. Стійкі проти мідяниці.

Морозостійкість висока – витримує зниження температури до -30-35 градусів. Посухостійкість висока.

Симиренко Л.П. свого часу говорив, що груша Жозефіна Мехельнська – одна з найсмачніших груш вітчизняного асортименту і заслуговує на місце в кожному саду.

Сорт здебільшого поширений у Криму та південно-західній частині України.

Переваги:

• висока зимостійкість;
• висока продуктивність;
• стійкість до парші;
• невимогливість до ґрунтових умов;
• плоди високих смакових якостей;

Недоліки:

• дрібні непривабливі плоди;
• при перевантаженні врожаєм потребує нормування плодів.