Ріпак 1кг

Ріпак – однорічна рослина сімейства хрестоцвітих. Зелене добриво (сидерат), кормова та медоносна культура.

Цінується за здатність швидко відростати та нарощувати велику (найбільшу серед хрестоцвітих сидератів) зелену масу в холодні осінні та весняні періоди. Більше підходить для сидерації озимий ріпак. Посіяний наприкінці літа, за осінь та весну нарощує багато зелені, яка зрізається під розсаду помідорів, перцю, баклажанів та ін. Найбільш вимогливий серед хрестоцвітих сидератів до умов вирощування.

Зелене добриво. Після розкладання у ґрунті біомаса ріпаку стає легкозасвоюваним добривом, а ґрунт поповнюється органікою, гумусом. Збагачує ґрунт органічною речовиною, фосфором та сіркою. Ріпак значно поступається бобовим сидератам за вмістом азоту. Ефективно поглинає живильні елементи з оброблюваного пласта, запобігаючи їх вимиванню в підорний.

Ґрунтоутворювальні та ґрунтозахисні якості. Має глибоку та розгалужену кореневу систему, яка розпушує та структурує ґрунт, підвищує його повітро- та вологоємність. Захищає ґрунт від водної та вітрової ерозії. Озимий ріпак затримує сніг, сприяє меншому промерзанню ґрунтів, більшому накопиченню вологи. Суцільний посів ріпаку на багатих ґрунтах з високим вмістом азоту сприяє зв’язуванню нітратів та зниженню їх вимивання у ґрунтові води.

Фітосанітарні якості. Активно оздоровлює ґрунти. Наявність у всіх частинах ріпаку ефірних олій служить профілактичним засобом від накопичення шкідників (дротяника) та хвороб (ризоктоніозу, парші картоплі). Покращує умови життєдіяльності черв’яків та ґрунтових мікроорганізмів, при розкладанні служить їм кормом. Це у свою чергу призводить до зменшення захворювань рослин та підвищення їхньої врожайності. При сівбі в окультурені ґрунти пригнічує розвиток бур’янів.

Кормова культура. Зелена маса ріпаку – високоживильний корм, що легко перетравлюється. Містить у 2 рази більше протеїну, ніж зелена маса кукурудзи чи соняшника та багато мінеральних речовин. Може бути першою та останньою культурою в зеленому конвеєрі. Недолік – у наявності токсичних глюкозидів, кількість яких збільшується у міру старіння рослини. Тому скошують на зелений корм та силос до цвітіння і дають тваринам у суміші з іншими кормами, не більше 20-30 кг на добу на одну корову. Після подрібнення краще використати протягом години, оскільки маса самозігрівається та смакові якості падають.

Медоносна культура. Хороший медонос.

Вирощування. Озимий ріпак (сидерат чи корм) вирощують як попередник розсадних культур. При весняному посіві зелену масу збільшує, але не цвіте. Ярий дозріває до укосної зрілості на місяць пізніше, натомість він менш вибагливий до умов вирощування. За сезон можна встигнути виростити ріпак і зрізати його 2-3 рази, тим самим забезпечивши землю живильними речовинами та мікроелементами, а також забезпечивши високу мікробіологічну активність ґрунтів.

Ґрунти. Високі врожаї збирають на добре окультурених чорноземах та сірих підзолистих ґрунтах, добре дренованих, незамокаючих, з нейтральною реакцією. Добре виростає на удобрених супіщаних та суглинистих. Погано росте на збіднених ґрунтах із кислою реакцією. Не підходять ґрунти, з застоєм води, солонцюваті, легкі піщані. Ярий росте і на окультурених торфовищах.

Вологість. Вологолюбний. Але не переносить замокання. Ярий ріпак більш посухостійкий.

Температура. Відносно холодостійкий, проте озимий ріпак недостатньо зимостійкий. Гине від утворення крижаних кірок біля кореневої шийки при ранньовесняних відлигах.

Освітленість. Більш вимогливий, ніж ріпак озимий, насіння світлосхоже.

Посів. Сіють з квітня і до середини вересня, та при сівбі після 10 серпня (на Півдні 20-го) ґрунтозахисні та фітосанітарні якості сидерат виконує, але удобрює погано, зеленої маси наростає мало. Найбільші врожаї отримують при сівбі наприкінці квітня – на початку травня. На зелені добрива та корм сіють із шириною міжрядь 15 см, 200 г на сотку. При сівбі вручну врозсип або після 10-го (20-го) серпня 350-400 р. Глибина 3-4 см. Після сівби в ґрунт прикатують. На насіння і для медозбору сіють із шириною міжрядь 30-45 см. Можна висівати в суміші з вікою ярою в якості її опори. На 1 г насіння редьки 6 г насіння віки.

Підготовка ґрунтів. Поверхнева обробка плоскорізом або культиватором з наступним прикатуванням або витримкою 2-3 тижні. Розпушування ґрунтів плоскорізом Фокіна або культиватором – достатній та оптимальний спосіб обробки, що підвищує родючість ґрунтів та зберігає сили землероба. Для отримання кращого врожаю слід використовувати органічні добрива (“Біовіт“) та препарати ефективних ґрунтових мікроорганізмів (Емочки).

Зрізання. Під озимі зрізають не пізніше ніж за 3 тижні до сівби, при пожнивному (поукосному) вирощуванні – за 2 тижні до замерзання ґрунтів (завжди не пізніше фази початку утворення насіння). Після сильних заморозків редька відмирає, її можна зрізати. Підрізають плоскорізом Фокіна або культиватором, попередньо поливаючи розчином ЕМ-препаратів. Обробка ЕМ-препаратом прискорює процеси ферментації та створює сприятливі мікробіологічні умови, що призводять до збагачення ґрунтів поживними речовинами та мікроелементами.

Увага! Процеси розкладання залишків рослин, гумифікації проходять лише за наявності вологи у ґрунті. Тому сидерація без додаткового зрошення ефективна лише в умовах Полісся та Західної України, на Півдні – лише за зрошення, у Центральних районах потребує поливів під час посух.

!!! Хрестоцвіті сидерати не використовують як попередник капусти!