Земля завжди щедро годувала українців.
З ранньої весни і до найсильніших морозів українські селяни були зосереджені на своїй землі:
- плекали її,
- сіяли-садили,
- доглядали,
- збирали врожаї, обробляли землю.
Але з приходом довгих зимових вечорів побут і основні заняття дещо змінювалися.
Кожен селянин мав навички безлічі ремесел і справ, що давали змогу якнайповніше організувати самозабезпечення. Але також у кожного було своє особисте улюблене ремесло, в якому найкраще проявлялася індивідуальна творчість.
Творчість була геть в усьому.
Не зважаючи на різноманітні труднощі життя в ті часи, творчість проглядалася в усьому:
- у вишивці одягу та рушників,
- у різьбі всього дерев’яного від дитячої іграшки чи ложки, і аж до інструментів,
- у розмальовках на стінах хат та на пасхальних яйцях і т.д.
Все було наповнено творчістю та Любов’ю.
Ми не заперечуємо, що були вузькоспрямовані ремесла, як-от ковальське чи гончарне, що мали певні складніші та дорожчі інструменти, але різьблення, лозоплетіння, плетіння кошиків, просте обробляння деревини міг робити чи не кожен чоловік..
А жіночими ремеслами були й традиційна вишивка, якої були десятки різновидів, й усі види ткацтва, від одягу до килимів, і малювання, і багато чого іншого.
Так про що ж йдеться?
Порівняйте життя та побут українців того часу і сучасного українця з точки зору творчості.
Звісно, якість життя сучасного незрівняно значно вища з медичної, соціальної, побутово-комунальної точки зору, але чому так сильно нижче з творчої точки зору?
150 років тому діти мали дерев’яну іграшку або ляльку-мотанку, яку зробили їхні батьки. Ці іграшки були примітивними й не такими виразними, як сучасні пластикові іграшки та ляльки Барбі.
Але ці іграшки були індивідуальними, наповненими енергією та любов’ю батьків. Завдяки цим іграшкам діти самі вчилися володіти матеріалами та ремеслами.
Чого вчать сучасні іграшки, які є продуктом масового споживання? Чи проявили ми, як батьки, творчість і піклування про дітей, коли купили їм сучасну, красиву іграшку, але яка нічим не наповнена й нічого не навчить, окрім розваги модними трендами?
Це один приклад, але подібні питання стосуються майже усіх аспектів нашого життя.
Ми як суспільство поступово дедалі більше втрачаємо творчі здібності, й перетворюємося на споживачів швидких розваг через телебачення та Інтернет.
За комфортом та зручністю сучасного світу ми втрачаємо здібності «людини творчої», що створила цей світ.
Штучний інтелект, який дедалі більше проникає в наше життя, починає загрожувати власне можливості навчання людини. Тут уже йдеться не лише про втрату творчих здібностей, а й узагалі здібностей до навчання.
Але не все так погано, поки ми можемо свідомо оцінити наявний стан і зберегти свої людські якості – якості Людини-Творця.
Нам на допомогу стають знання, що збереглися до теперішнього часу майстрами народних ремесел. Незважаючи на сучасні блага цивілізації, вони продовжують зберігати знання про ремесла.
Звісно, можна купити посуд в магазині, а можна зробити миску власними руками на гончарному колі.
Тонкощів цього ремесла можна навчиться у Школі гончарного мистецтва. Там викладають ремесло та роблять посуд Іван і Данило Решта з Поселення родових маєтків «Казкове».
Можна купити ремінь у крамниці, а можна самому виткати унікальний – із власним малюнком на ручному верстатику, як це робить Андрій Пиданов із Поселення родових маєтків «Сила Роду».
Можна купити готовий одяг, а можна самому зшити-вишити собі сорочку за власним малюнком, як це робить Олена Адаменко з Поселення родових помість.
Список можна подовжити й далі, але, гадаємо, ви вже зрозуміли, що якість таких «творчих» речей стає на великий порядок вищою, ціннішою, а отже, значно підвищує якість нашого життя.
Метою цієї статті є не дати відповідь, як жити правильно, а спонукати до шукання цілої низки запитань: як зробити своє життя творчим, гармонійним, наповненим енергією краси й любові?
Тож бажаємо вам радості пошуку та натхнення від результатів вашої творчості.
Живіть більш якісно і повно.
Живіть творчо.
Іван Решта, член Клубу Органічного Землеробства
