Земля завжди щедро годувала українців.
З ранньої весни і до самих лютих морозів українські селяни мали, що робити на своїй землі:
- плекали її,
- сіяли-садили,
- доглядали,
- збирали врожаї, обробляли їх.
Але з приходом довгих зимових вечорів побут і основні заняття дещо змінювалися.
Кожен селянин мав навички з багатьох ремесел та занять, що дозволяли більш повно організувати самозабезпечення. Але також кожен мав своє особисте улюблене ремесло, де найкраще і найбільше проявляв свою індивідуальну творчість.
Творчість була закладена у всьому.
Незважаючи на різноманітні труднощі того життя, творчість проглядалася у всьому:
- у вишивці одягу та рушників,
- у різьбі всього дерев’яного від дитячої іграшки чи ложки, і аж до інструментів,
- у розмальовках на стінах хат та на пасхальних яйцях і т.д.
Все було наповнено творчістю та Любов’ю.
Не заперечуємо, що були вузько направлені ремесла, як то ковальство чи гончарство, що мали певні більш складні та дорожчі інструменти, але різьблення, лозоплетіння, плетіння корзин, просте оброблення деревини були доступні кожному чоловіку.
А жіночі ремесла це і традиційна вишивка, якої були десятки різновидів, і усі види ткацтва, від одягу до килимів, і малювання, і багато-багато іншого.
До чого ця розмова?
Порівняйте життя та побут українців того часу і сучасного українця з точки зору творчості.
Звісно, якість життя сучасного незрівняно значно вища з медичної, соціальної, побутово-комунальної точки зору, але чому так сильно нижче з творчої точки зору?
150 років назад діти мали дерев’яну іграшку чи ляльку-мотанку, зроблену руками їхніх батьків, ці іграшки були більш примітивні чи не такі виразні, як сучасні пластикові іграшки та ляльки Барбі.
Але ті іграшки були індивідуальні, наповненні енергією та любов’ю батьків, через ті іграшки діти самі вчилися володіти матеріалами та ремеслами.
Чому вчать сучасні іграшки, які є продуктом масового споживання? Чи проявили ми, як батьки творчість та турботу про дітей, коли купили їм сучасну, красиву іграшку, але яка нічим не наповнена і нічому дитину не навчить окрім розваги модними трендами?
Це один приклад, але подібні питання стосуються майже усіх аспектів нашого життя.
Ми, як суспільство, поступово все більше і більше втрачаємо творчі здібності, стаючи споживачами швидких розваг з телебачення та Інтернету.
За комфортом та зручністю сучасного світу ми втрачаємо здібності «людини творчої», що створила цей світ.
Штучний інтелект, що все більш проникає в наше життя починає загрожувати самій можливості навчання людини. Тут вже питання не тільки у втраті творчих здібностей, а і взагалі здібностей до навчання.
Але не все так погано, поки ми здатні свідомо оцінити існуючий стан та зберегти свої людські якості – якості Людини-Творця.
Нам на допомогу стають знання, що збереглися до нині майстрами народних ремесел, що незважаючи на сучасні блага цивілізації, продовжують зберігати знання про ремесла.
Звісно, можна купити посуд в магазині, а можна зробити миску власними руками на гончарному колі.
Навчитися цьому ремеслу можна у Школі гончарного мистецтва, де викладають ремесло і роблять посуд Іван та Данило Решти з Поселення родових помість «Казкове».
Можна купити пояс в магазині, а можна самому зіткати унікальний пояс з власним малюнком на ручному станочку, як це робить Андрій Піданов з Поселення родових помість «Сила Роду».
Можна купити готовий одяг, а можна самому зшити-вишити собі сорочку за власним малюнком, як це робить Олена Адаменко з Поселення родових помість.
Список можна продовжувати, але, думаємо, вам стає зрозумілим, що якість таких «творчих» речей стає на великий порядок якіснішою, ціннішою, а значить, таких, що значно підвищують якість нашого життя.
Мета цієї статті не дати відповіді, як жити правильно, а спонукати до пошуку цілого ряду питань: як зробити своє життя творчим, гармонійним, наповненим енергією краси та любові?
Тому бажаємо вам радості пошуку, натхнення і радості від результатів вашої творчості.
Живіть більш якісно і повно.
Живіть творчо.
Іван Решта, член Клубу Органічного Землеробства
