Смак батата

батат
Головна » База знань » Смак батата

Слово «батат» мені відоме з дитинства – воно зустрічалося в оповіданнях про морські подорожі, де йшлося про те, що діставшись далеких теплих країв, європейські моряки куштували  разом з екзотичними фруктами ще й екзотичний овоч – величезні клубні батата… Так, в себе на батьківщині один коренеплід може заважити близько 10 кг! Але нам більше подобаються невеличкі бататики (розміром з картоплину, або трохи більші, чи як каже наша мама – як моя підошва), що ми вирощуємо на своїх грядках, бо важко ж упоратись з такими велетнями, так само, як і з здоровенними гарбузиськами.

батат

Що ми готуємо із своїх органічних бататів? О, дуже смачні, але прості страви! Найперше – це  помити (чистити шкірку не потрібно) та запекти у духовці, або трохи підсмажити на пательні кружальцями – з додаванням якихось спецій, часто інших овочів, особливо цибулі, бо вона найкраще смакує з бататом.

Далі – гречаний суп з грибами (або без грибів), морквою, цибулею, ще якимись корінцями (але зовсім без картоплі) та порізаним невеликими кубиками бататом. До речі, батат готується швидше за будь-які інші овочі (приблизно, як яблука), не пристає до пательні, як картопля, і не розповзається, як деякі гарбузи. Тому, якщо додавати його у  овочеві омлети, рагу, або що – то після усіх інших овочів.

До речі, таким чином батат висаджуємо на грядки – після усієї іншої розсади, бо він дуже любить тепло! Але, вирощуючи його вже більше п’яти років та надбавши деякого досвіду, можу зауважити, що виростити розсаду цієї (поки що екзотичної в Україні рослини) простіше, ніж навіть вже звичайних для нас помідорів або перців.

батат

Почну з того, що всю зиму батат може жити у гарненькому квітковому горщику і прикрашати вашу оселю як дуже симпатична кімнатна рослина з світло-зеленими серцеподібними листочками. Так, в приміщенні він має світліше, ніж надворі, забарвлення – але то нічого, аби було тепло (десь 15-25 за Цельсієм). За таких умов та поміркованого поливу батат перечікує разом з вами холоди та потихеньку нарощує свої в’юнкі пагони (бо це ж клубнеплідна ліана з родини в’юнкових). Але ви не впізнаєте його з настанням теплої весни! Зелена маса (вона також їстівна) стрімко збільшується, а зрізаний черенок у воді пускає корінці на наступний день!

Ось тоді, приблизно з середини квітня – на початку травня ми висаджуємо черенки у ємності на розсаду. Але небагато, бо основну масу зручніше саджати просто в теплу землю. А якщо йдуть дощі, можна пропустити не лише стадію стаканчиків, а й пускання корінців у воді. Оскільки ми відвідуємо свої грядки не частіше раза на тиждень, то щойно висаджену розсаду, обкладаємо «вище за вуха» будь-якою мульчею, а зверху насипаємо пухкий шар свіжоскошеної зеленої трави. Це для того, щоб за будь-якої погоди рослинки мали змогу гарно прижитися і дочекатися наступного поливу. І вони дочікуються – часто через тиждень серед вже підсушеної купки трави вітає нас весела зелена верхівочка!

Протягом вегетації кущики за потреби поливаємо та підкладаємо мульчу, щоб пагони не вкорінювались і не закладали безліч клубнів, які в нашому кліматі все одно залишаться дрібними – нехай краще ростуть більшими ті, що першими з’явилися всередині кущів. Як на мене, кращий врожай дають рослини, що не сиділи довго в стаканчику розсадою, бо тоді маса врожаю трохи більша, але коренеплоди бувають такі чудернацько закручені… Їх хоча і не потрібно чистити, але ж треба добре помити перед вживанням! Ось тут мушу усіх попередити –  любимо вживати батат не тільки ми, польові мишки можуть завітати ним поласувати, як тільки підросте врожай, хоча вони, зазвичай, навідуються на город лише тоді, коли вже холодно і голодно на полі. Через це ми майже втратили наш перший достойний врожай (з розсади, що висадили на грядці Розума). От просто плакали над тими великими (як літрова банка) жолубайками, що лишилися після хитрих мишей…

Але зараз майже не потерпаємо від такого грабунку – бо розселяємо батат по тих грядках Розума, що ближче до доріжок, де часто ходять люди, і де гуляє наш великий хижий кіт Левко та його приятелі! Інші шкідники врожаю не завада – буває що повигризають дірочки у листі слимаки, або може, якісь метелики, а то ще зрідка трошки попсують бульби личинки, що живуть у землі.

Більше втрат буває під час збору врожаю, бо коренеплоди наші ростуть чималі, видовжені, інколи розповзаються далеченько від куща – тож викопуємо їх вилами, і без пошкоджень не обходиться. Та навіть розламані навпіл батати добре зберігаються, особливо коли гарненько притрусити їх попелом. І ні в якому разі не класти до погреба, холодильника або у закриту тару! Клубні спокійно лежать навіть до наступного врожаю у сільській теплій хаті або у квартирі на кухні під меблями. Звісно, їх треба інколи передивлятися і забирати у першу чергу пошкоджені та маленькі. Не зрозуміло, як при такій тендітній шкірці вони не висихають в умовах сухого кімнатного повітря взимку? А навесні, якщо буде достатньо світла та трохи побільшає тепла і вологи, на бататиках з’являться маленькі черенки, які теж використовують в якості розсади. Коли, звісно, ними не поласує хатній котик, або інші домашні улюбленці!

Тамара Яременко, член Клубу ОЗ, м.Київ

Поширити інформацію у соцмережах та месенджерах:

Схожі статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to Top
Вхід на сайт