Груша Вільямс

Груша Вільямс – літній сорт, що заслужено вважається світовим стандартом, еталоном для інших сортів. Один із найкращих десертних сортів для промислового, аматорського та присадибного садівництва. Цю класичну пізнолітню грушу вивів близько 1796 р. у Беркширі (Англія) Вілер; поширив її Р. Вільямс, надавши сорту своє ім’я.

Плоди від середньої до великої величини із середньою масою 170 г, на молодих деревах до 180 г, довгасто-грушоподібної форми, зі злегка бугристою поверхнею. Шкірка запашна, тонка, блискуча, на час знімання плодів світло-зелена, при дозріванні – восково-жовта з дрібними сірими крапками. Іноді на плодах відзначені іржаві кольори цятки, які розходяться до полюсів; на сонячному боці буває слабкий рум’янець. Плодоніжка середньої довжини, товста, трохи вигнута, іноді з розтрубом у верхнього кінця. Чашка відкрита або напіввідкрита, дрібна. Сердечко маленьке, еліптичне, слабо окреслене. Насіннєві камери середніх розмірів, довгасто-овальної форми, загострені до основи плода, вісь порожниста. Насіння дрібне, яйцеподібне, темно-коричневе.М’якуш жовтувато-білий, ніжний, таючий, соковитий зі своєрідним мускатним ароматом, прекрасного десертного смаку.

Плоди зав’язуються парами чи трійками, на дереві тримаються міцно, добре прикріплюються до плодоніжки. Знімна зрілість настає з другої декади серпня. Зняті завчасно плоди (до появи жовтизни на шкірці) зберігаються до 15 днів і тим часом добре переносять транспортування. У холодильнику зберігаються до 45 днів. Груша Вільямс універсального призначення. У консервуванні (компоти) та в сушінні виходить продукція відмінної якості. Сушені плоди мають гарне кремово-жовте забарвлення, чудову консистенцію м’якоті та гарний смак.

Зимостійкість та посухостійкість сорту невисока, особливо у молодому віці; до ґрунтових умов маловимогливий, але краще вдається на родючих, добре забезпечених водою ґрунтах. Сорт чутливий до повітряної посухи, тому посадку дерев необхідно проводити на ділянках, захищених від вітрів.