На Ярмарок ми виїхали дуже рано – мама, тато, брат і я. В ранковому холодному, навіть морозному повітрі відчувалося щось святкове і хвилююче, і я вдихала його на повну. Авжеж, то був дух Нового Літа. Атмосфера того дня, коли світла стає більше, ніж тьми – дні стають довшими від ночей. Починалося Літо 7531…
І ось вже наш пункт призначення – музей просто неба у Пирогові. По дорозі природа, лісок, хатинки, далі галявина, за галявиною величезний млин – не передати, наскільки зачаровує ця атмосфера українського села.
Як тільки відкрилися ворота, в Пирогові заворушилось, заметушилось – так, що вже не було холодно попри доволі сильний вітер. А за мить вийшло сонце, та так пригріло, що довелось навіть скинути пальто. Я була здивована, бо ще зранку, вчора, позавчора та й весь тиждень холод був неймовірний. І прогноз на сьогодні був невеселим, а тут – таке тепле сонце… Що ж, я ще раз переконалась, що саме сьогодні природа святкує прихід весни.
Вже почали сходитись люди на Ярмарок, заграла музика, і як завертілось-закрутилось, що слів тут точно буде мало. Там просто потрібно побувати, відчути на собі те, як всі навколо стали своїми. Народні співи, веснянки, щедрівки, хороводи! Просто розмови, випадкові зустрічі, знайомства. Як же все це зігріває! Водночас весело і неймовірно затишно, спокійно на душі і… В такі моменти можна назвати себе по-справжньому щасливим.
З іншої сторони галявини стоїть солом’яний бичок, поряд діти будують халабуду з тюків соломи, майструють луки, вміло махають шаблями, а он там всі разом готують справжній козацький куліш.
Я мала б дуже виснажитись за такий насичений день, вже почала відчувати, що втомлююсь, аж тут хтось мене зачепив і… понесло в танець. Таке відчуття, що я заново прокинулася! Стільки енергії я не відчувала з самого ранку, ніби кожен танцюючий тут поділився своїми силами, і вони примножились у всіх!
Після такого продуктивного дня нас всіх чекав неймовірно смачний козацький куліш, якого я ще ніде не куштувала. Коли вже сонце почало сідати, гості розходитися, а ми збиратися, це місце відчулося настільки рідним… Скільки емоцій тепер його зі мною, та й з нами всіма пов’язує!
По дорозі додому настрій у мене був такий піднесений, що хотілось випромінювати його усім навколо. Понурі люди довкола, змучені буденними справами, здавалися прибульцями з інших планет. Я відчувала себе на іншому рівні. На вищому, ніж була ще вчора. Свято Новоліття і близько не можна порівняти зі звичним Новим роком 1 січня.
Ця чудодійна енергія була зі мною ще довго, і навіть зараз, коли минуло вже майже півроку, її відголоски прориваються зі спогадів, щоб додати мені сил, нагадати про те, що справді цінне в житті, надихнути рухатися в істинному напрямку. Не лише мене, а й всіх хто був на Ярмарку навесні і завітає на наступне дійство!
Дерлеменко Анастасія, ведуча концертної програми Органічного Ярмарку
