В останні роки дуже актуальною є тема життя в гармонії з природою. Це загальносвітовий сучасний тренд у багатьох сферах життя людини.
Нарешті людство почало задумуватися над тим, що розвиток сучасної цивілізації вибрав собі напрямок, що веде до знищення самого місця існування людства: виснаження природних ресурсів, засмічення навколишнього середовища до рівня, непридатного для проживання тощо.
Основна проблема полягає в тому, що це відбувається не швидко, але з наростаючим підсумком.
Молоде покоління вже не знає, що колись воду можна було пити прямо з річки, що раніше природній імунітет людини був значно сильнішим і т.д. Багато чого шкідливого для людини та планети сприймається нормальним та таким, що було начебто завжди.
Але це зовсім не так.
Лише якихось 150-200 років назад людство жило досить екологічно. Будь-яке українське село тих часів було таким собі екопоселенням, якщо оцінювати за сучасними ознаками. А якщо врахувати, що переважна кількість українців жили на хуторах, що були прообразом родових помість, де з роду в рід жила та процвітала українська нація, то не так багато минуло часу з моменту неправильного напрямку розвитку людства.
Що заважає нам, сьогоднішнім українцям, жити екологічно та зберегти нашу землю для майбутніх поколінь? Відповіді на це питання є, але ці відповіді самі по собі не змінять ситуацію без певних кроків, що має зробити кожен.
Відповідаючи собі на подібні питання, ми змінили і своє власне життя.
Нами був обраний шлях до життя в гармонії з природою, створення малої Батьківщини – свого власного Родового помістя. Але для того, аби життя на землі було дійсно гармонійним, потрібно спочатку змінити себе, знайти себе в цьому світі, своє місце в гармонійній природі.
Аналізуючи життя українців в дореволюційні часи, було зроблено декілька висновків.
Перший висновок. Українська земля завжди могла прогодувати, тому, маючи певні знання-навички, можна про це не хвилюватися, а якщо знань немає, їх можна знайти у Клубі Органічного Землеробства.
Другий висновок. Сама земля, Родове помістя має годувати не тільки тіло, а й душу. Тому наступним питанням має бути наповнення життя людини на землі творчим натхненням, розвитком, пошуком краси та вдосконалення середовища існування.
Раніше це реалізовувалося численними ремеслами, якими володіла українська нація. І не тільки володіла, а й перетворювала будь-яке ремесло на мистецтво.
В сучасному світі більшість речей можна придбати: одяг, посуд, меблі, будь-що. Аби були гроші.
Але ці предмети є товарами промислового виробництва, оптимальні за економічними показниками і при тому, абсолютно «не живі». І у нас насправді завжди є вибір, яке рішення прийняти, що нам зробити легше, купити із заводу, чи зробити самому?
Порівняйте одяг із заводу і одяг створений власноруч – сорочку, яку пошила дружина своєму чоловіку, вишила обережними візерунками, з Любов’ю та турботою. Порівняйте посуд із заводу і посуд створений власноруч з глини, яку взяв під ногами і наповнив своєю енергією, формою, змістом. Порівняйте меблі із заводу і колиску, зроблену батьком власноруч для своєї такої коханої і рідної дитини.
Відчуваєте різницю між «живими» речами та речами із заводу?
Але крім цих відчуттів існує ще один фактор, який проходить непомітним. Це відчуття задоволення, щастя, натхнення, радості, наповненості життя, коли твої рідні одягнули створений тобою одяг, поїли з виліпленою твоїми руками миски, а твоя дитинка затишно спить в створеній тобою колисці.
Це і є щастя творення, щастя Божого сина-доньки, що здатний творити світ навколо.
Це і є те щастя жити на своїй Богом даній землі.
І це щастя легко втратити, або навіть ніколи не відчути, просто купуючи речі із заводу. Так здається легше, простіше, дешевше.
Так втрачається щастя творця і замінюється тимчасовим щастям споживача.
При написанні цієї статті хотілося розповісти про наше життя у родовому помісті, про наш шлях, як ми до нього шли, про ремесло, яке стало нашим основним знанням, та отримані здобутки, а вийшло поділитися тільки частинкою щастя, яку ми отримуємо під час творення.
Тому продовження чекайте у наступних випусках газети, а детальніше про Школу Гончарного Мистецтва та нашу гончарну продукцію можна дізнатися на сайті – goncharstvo.org.ua
Заслужені майстри народного мистецтва України
Іван та Данило Решти