Свій біогумус – це просто!

DSC09366Для багатьох сімей проблема переробки органічних (кухонних) відходів має просте рішення – компостування і вермикомпостування (компостування з допомогою компостних хробачків).

Компостування дуже легко робиться в приватному будинку: там до землі недалечко, і винести органіку на компостну купу або прямо на грядки – ніяких проблем. В місті складніше. Хоч деякі ентузіасти і примудряються це зробити, але встають дуже серйозні перешкоди: вага, вологість і запах. Я добираюсь до дачі двома маршрутками… Тому доставка туди свіжих відходів – для мене просто нереальна задача.

У себе вдома я збираю всю органіку у ЕМ-компостер. На заповнення 15-літрового відра йде приблизно тиждень. Потім цей компостер відправляється в підвал на докомпостування і годівлю хробачків, а звідти повертається другий, вже пустий. Такий собі «круговорот органіки» в нашій квартирі. Якщо органічні відходи пробули в ЕМ-компостері два тижні і більше, їх можна викласти в ящики, і там компост буде «доходити». Щоб уся маса не закисала, я перекладаю її прошарками для доступу повітря (папером, опалим листям, сіном тощо). За деякий час маса підсихає, а мікроорганізми доробляють свою дію, і Ви отримуєте компост, який набагато простіше транспортується.

Але насправді я цим не обмежилась і підключила до справи хробачків. Отже,
вермикомпостування.
2В підвалі у нас проходять труби теплотраси, і температура тримається приблизно +16-18°С. Моя маленька вермиферма складається з 4-6 звичайнісіньких пластикових ящичків, де вдень і вночі, без вихідних і відпусток працюють мої маленькі помічники. Зробити таку вермифермочку можна по-різному. Я вирішила навіть при її облаштуванні використати принципи пермакультури: створення інтенсивних систем на малих площах, взаємозв’язок елементів системи, повторне використання ресурсів, таких як викинуті пластикові ящики і мішки.

Якщо по кроках, то: береться звичайний пластиковий ящик (при можливості вибору перевагу треба надати ящику з високими бортами), простеляється мішком «з-під цукру» (він дозволяє потрапляти повітрю і відводити зайву вологу, але утримує субстрат і хробачків). Мішок я навіть не обрізаю (мінімізація праці), а вільними краями накриваю субстрат для зменшення випаровування і захисту від мух.
Субстрат (підготовлену їжу) я кладу обов’язково тільки на одну половину ящика. Це дозволяє хробачкам «перебирати харчами» і не отруїтись непідходящою їжею. Хоча кожен раз стараюсь догодити своїм улюбленцям – слідкую за кислотністю (pH=6-7), вологістю (щоб не текло, але і не було сухе), по можливості докладаю «щось смачненьке»: кавун, заварку з чаю, свіжу зелень… Зазвичай раціон складаю так: проферментовані відходи, крейда для розкислення, подрібнена макулатура. В принципі, цього може бути і достатньо, але я додаю ще по можливості «для смаку» кінський перегній (у нас недалеко іподром), сіно, зібране під час викошування навколобудинкових газонів, сухе листя, врятоване від викидання в смітниковий контейнер двірниками, «свіжанинку» – підпсуті фрукти, зелень і овочі з найближчого кіоску… Якщо у Вас інші можливості – то і додавати можна інше.

defaultОтже, спочатку накладаю субстрат на одну половину шаром приблизно 5-10 см. Поруч (обов’язково поруч!!! – щоб вони мали вільний вибір) кладу субстрат з ящика-попередника з хробачками, присипаю зверху шаром готового біогумусу (cпочатку можна землею) – від мух. Потім слідкую за тим, як хробачки себе ведуть: чи їдять, чи задоволені. Якщо все добре і їжа поїдається – докладаю ще шаром по 5-10 см, намагаючись не закрити всю поверхню. Коли перша половина ящика заповнюється, переходжу на другу. Для розділу двох половинок ящика я використовую сітку з ячейками, які дозволяють хробачкам вільно пролазити, або взагалі нічого не використовую. Коли заповнюється друга половинка – з першої, як правило, без перешкод можна вже відібрати біогумус. При потребі, наприклад в кімнатні квіти, його можна просіяти, а на дачу я забираю разом з «недоїденими» більш крупними часточками – це буде додаткова їжа для мікроорганізмів.
Цю систему утримання хробачків я умовно назвала «системою двох половинок». Сподіваюсь, що малюночок дозволить повністю зрозуміти її.
«Систему двох половинок» я раджу використовувати і в садових вермикомпостерах, про що писала в своїй методичці «Ангели землі».
Дехто з людей гидують: «Фу! Це ж хробаки…». І абсолютно даремно! Думаю, що це просто від невігластва. Бо, познайомившись трошки ближче, неможливо не полюбити цих справжніх «ангелів землі». Всі з нас чули про анімалотерапію (це коли люди лікуються спілкуванням з тваринами). Так отспілкування з хробачками прирівнюється до плавання в басейні з дельфінами… А в мене завжди (перевірено неодноразово) покращується настрій після відвідин моєї вермифермочки. І це не дивно, бо хробачки мають не одне, а цілих п’ять сердець, а отже, і люблять нас вп’ятеро більше…

Успіхів Вам і хорошого настрою!

Тетяна Чучко
організатор Клубу ОЗ, м. Львів

Поширити інформацію у соцмережах та месенджерах:

Схожі статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

У нашій крамниці

Scroll to Top
Вхід на сайт