Свій біогумус — це просто!

DSC09366Для багатьох сімей проблема переробки органічних (кухонних) відходів має просте рішення – компостування і вермикомпостування (компостування з допомогою компостних хробачків).

Компостування дуже легко робиться в приватному будинку: там до землі недалечко, і винести органіку на компостну купу або прямо на грядки – ніяких проблем. В місті складніше. Хоч деякі ентузіасти і примудряються це зробити, але встають дуже серйозні перешкоди: вага, вологість і запах. Я добираюсь до дачі двома маршрутками… Тому доставка туди свіжих відходів – для мене просто нереальна задача.

У себе вдома я збираю всю органіку у ЕМ-компостер. На заповнення 15-літрового відра йде приблизно тиждень. Потім цей компостер відправляється в підвал на докомпостування і годівлю хробачків, а звідти повертається другий, вже пустий. Такий собі «круговорот органіки» в нашій квартирі. Якщо органічні відходи пробули в ЕМ-компостері два тижні і більше, їх можна викласти в ящики, і там компост буде «доходити». Щоб уся маса не закисала, я перекладаю її прошарками для доступу повітря (папером, опалим листям, сіном тощо). За деякий час маса підсихає, а мікроорганізми доробляють свою дію, і Ви отримуєте компост, який набагато простіше транспортується.

Але насправді я цим не обмежилась і підключила до справи хробачків. Отже,
вермикомпостування.
2В підвалі у нас проходять труби теплотраси, і температура тримається приблизно +16-18°С. Моя маленька вермиферма складається з 4-6 звичайнісіньких пластикових ящичків, де вдень і вночі, без вихідних і відпусток працюють мої маленькі помічники. Зробити таку вермифермочку можна по-різному. Я вирішила навіть при її облаштуванні використати принципи пермакультури: створення інтенсивних систем на малих площах, взаємозв’язок елементів системи, повторне використання ресурсів, таких як викинуті пластикові ящики і мішки.

Якщо по кроках, то: береться звичайний пластиковий ящик (при можливості вибору перевагу треба надати ящику з високими бортами), простеляється мішком «з-під цукру» (він дозволяє потрапляти повітрю і відводити зайву вологу, але утримує субстрат і хробачків). Мішок я навіть не обрізаю (мінімізація праці), а вільними краями накриваю субстрат для зменшення випаровування і захисту від мух.
Субстрат (підготовлену їжу) я кладу обов’язково тільки на одну половину ящика. Це дозволяє хробачкам «перебирати харчами» і не отруїтись непідходящою їжею. Хоча кожен раз стараюсь догодити своїм улюбленцям – слідкую за кислотністю (pH=6-7), вологістю (щоб не текло, але і не було сухе), по можливості докладаю «щось смачненьке»: кавун, заварку з чаю, свіжу зелень… Зазвичай раціон складаю так: проферментовані відходи, крейда для розкислення, подрібнена макулатура. В принципі, цього може бути і достатньо, але я додаю ще по можливості «для смаку» кінський перегній (у нас недалеко іподром), сіно, зібране під час викошування навколобудинкових газонів, сухе листя, врятоване від викидання в смітниковий контейнер двірниками, «свіжанинку» – підпсуті фрукти, зелень і овочі з найближчого кіоску… Якщо у Вас інші можливості – то і додавати можна інше.

defaultОтже, спочатку накладаю субстрат на одну половину шаром приблизно 5-10 см. Поруч (обов’язково поруч!!! – щоб вони мали вільний вибір) кладу субстрат з ящика-попередника з хробачками, присипаю зверху шаром готового біогумусу (cпочатку можна землею) – від мух. Потім слідкую за тим, як хробачки себе ведуть: чи їдять, чи задоволені. Якщо все добре і їжа поїдається – докладаю ще шаром по 5-10 см, намагаючись не закрити всю поверхню. Коли перша половина ящика заповнюється, переходжу на другу. Для розділу двох половинок ящика я використовую сітку з ячейками, які дозволяють хробачкам вільно пролазити, або взагалі нічого не використовую. Коли заповнюється друга половинка – з першої, як правило, без перешкод можна вже відібрати біогумус. При потребі, наприклад в кімнатні квіти, його можна просіяти, а на дачу я забираю разом з «недоїденими» більш крупними часточками – це буде додаткова їжа для мікроорганізмів.
Цю систему утримання хробачків я умовно назвала «системою двох половинок». Сподіваюсь, що малюночок дозволить повністю зрозуміти її.
«Систему двох половинок» я раджу використовувати і в садових вермикомпостерах, про що писала в своїй методичці «Ангели землі».
Дехто з людей гидують: «Фу! Це ж хробаки…». І абсолютно даремно! Думаю, що це просто від невігластва. Бо, познайомившись трошки ближче, неможливо не полюбити цих справжніх «ангелів землі». Всі з нас чули про анімалотерапію (це коли люди лікуються спілкуванням з тваринами). Так отспілкування з хробачками прирівнюється до плавання в басейні з дельфінами… А в мене завжди (перевірено неодноразово) покращується настрій після відвідин моєї вермифермочки. І це не дивно, бо хробачки мають не одне, а цілих п’ять сердець, а отже, і люблять нас вп’ятеро більше…

Успіхів Вам і хорошого настрою!

Тетяна Чучко
організатор Клубу ОЗ, м. Львів

Поделиться информацией в соцсетях и мессенджерах:

Похожие статьи

1 комментарий к “Свій біогумус — це просто!”

  1. Сергей Григорьевич

    Здравствуйте, Татьяна!
    Я занимался производством биогумуса в промышленном масштабе с 2005 года. В киевскос КОЗ меня хорошо знают. Мою брошюру они продают в клубах.
    Все, о чем Вы пишете, хорошо, но ящечная технология более эффективна, когда используется вся площадь ящика. Не понимаю, почему Вы этого так боитесь. При послойном заполнении ящика на него ставится второй, затем третий. При заполнении третьего первый освобождается от биогумуса и ставится сверху. Единственное условие — прочные овощные ящики, имеющие в углах площадки, которые позволяют не сдавливать накопленнный снизу биогумус верхним ящиком. Во всех развитых странах продаются специальные пластиковые установки для выращивания червей. У меня такая ( из США) стоит на кухне в Киеве. Два канала ТВ делали съемки и трансляцию по телевизору.
    С наилучшими пожеланиями!
    С.Г.

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

В нашем магазине:

Прокрутить вверх

Вход на сайт