[quote="Siu"]Интересная тема))).(!empty($user->lang['$1'])) ? $user->lang['$1'] : ucwords(strtolower(str_replace('_', ' ', '$1')))
Справді гарна тема.
Давно хотіла подякувати Наталії Кобзар за її книгу, та все ніяк зібратись не могла, тепер напишу. Я давно хочу стати вегетаріанцем, але стан здоров'я не дозволяє поки що зробити це остаточно, тому зелень, різноманітні салати я вживаю давно. Коли прочитала книгу Джорджа Озави, вирішила не вживати картоплю, замінивши її кашами. А кашу, зрозуміло, саму не з'їси, потрібен хоч якийсь салат. З метою урізноманітнення цих салатів, пробувала додавати до них дикорослі їстівні трави; не сподобалось, адже дикороси, як правило, містять більшу кількість різноманітних гіркот, порівняно з традиційною салатною зеленню, і жодне вимочування не усуває гіркоту кульбаби. За ті, мабуть, сім років, коли я перейшла на каші, вони мені добряче набридли, картопля повернулась в моє меню ( але в дуже обмеженій кількості, може, разів зо два на тиждень, — вона дуже розслаблює, робить сонливою, млявою, попри те, що смачна і те, що росте на нашій присадибній ділянці). Тому я періодично, влітку, робила спроби стати сироїдом. Останній минулорічний експеримент тривав рівно 2 дні: голод, який розігрався після поїдання кольрабі і латуків був такий, що я наїлась всього, що на кухні знайшла, і вареного, і м'ясного в т.ч. Але цього року я знайшла у нашому місті клуб органічного землеробства, мені якраз потрібні були практичні поради, і за якихось кілька місяців я потрапила на семінар Наталки Кобзар, на якому вона свою книгу про природовідповідне харчування травами представляла. Зізнаюсь, спочатку я все скептично сприймала, не дуже розуміла про які такі ферменти у сирих харчах йдеться, якщо відомо, що всі ферменти вузькоспеціалізовані і виділяються травною системою. А потім зацікавилась, тому що я давно хотіла вживати трави в їжу, але належного способу не знаходила. А тут така проста ідея: дикороси краще пристосовані до виживання, отже потужніші, у них кращий вітамінний склад, багато їстівних дикорослих трав (всі) мають лікувальні властивості. І що взагалі може перевернути свідомість закомплексованої псевдоцивілізацією і псевдовихованням людини — вони ростуть повсюдно і доступні протягом усього літа, і їх можна заготувати на зиму! А вживати їх зручно в зелених коктейлях. А ще з них можна готувати різноманітні страви, які потребують кулінарної обробки. Коротко кажучи, лекція перевернула моє ставлення до трав. Я вирішила не додавати їх до салатів і шпинатів, а зробити самостійним пунктом меню. Спочатку (з березня до квітня) я готувала просто салатики з кропиви та сниті, оскільки в блендер ще класти було нічого, зелені малувато. При цьому спостерігався цікавий ефект. Салату багато не з'їси, а старої картоплі чи моркви з льоху після такого салату зовсім не хочеться, і доводилось їсти (ті самі моркви-каші) тільки коли по-справжньому голод відчуваєш.
Коли зелені стало більше, я придбала блендер, ручний, 400-ватний, привезений з Німеччини Сlatronic. Треба сказати, що після лекції Наталки Кобзар, я вирішила з'ясувати хто така Вікторія Бутенко, і буквально, захворіла її ідеями щодо зелені, які для мене стали революційними, і ще більше зміцніла в рішенні почати харчуватись травами. Щоправда, я так і не навчилась готувати зелені коктейлі з фруктами, я й досі їм ці коктейлі трохи скривлена — трави гірчать, але додати до цього солодкого не наважуюсь, — відверто кажучи, сумнівне задоволення. Разом з тим, зелений коктейль вприкуску з чим вам там подобається: молодою картоплею чи кашею, чи ще з чим — це смачно, легка гіркота кропиви, чи сниті, чи щириці при цьому не відчувається. Особливо сподобалась страва, яку умовно можна назвати “волок”.Виявляється є така страва, її готують з молодих листочків цукрового буряка, але я готувала це з портулака, лободи і щириці, заливаючи все омлетом, сказати правду, відірватись неможливо, і як каже Наталка Кобзар про страви з трав,“це дуже повноцінна їжа”. І ось чому. ООН давно визнала існування прихованого голоду, зумовленого збіднінням ґрунтів, внаслідок господарської діяльності людини. Це проявляється в тому, що по об'єму ви споживаєте достатню кількість їжі, але поживних елементів у ній не вистачає, таким чином, організм недоотримує необхідні поживні речовини, але ж ви їсте достатню кількість їжі, більше ви її з'їсти не можете! Якщо взяти до уваги, що переважна кількість (уся!) їжі “з супермаркету” (читай:”купленої”) виросла саме на збіднених ґрунтах, з додаванням мінеральних добрив, які іще зменшують кількість вітамінів у їжі, то аж ніяк не доводиться дивуватись смертельним випадкам на уроках фізкультури в Україні, чи практично 100% захворюваності випускників середньої школи. І наголошу: саме школярів. Вплив мутагенів на організм тим сильніший, чим раніше вони починають свій вплив. Найсильніші мутагени — хімічні (почитайте склад придбаного продукту, а ще подумайте про різноманітні допустимі норми гербіцидів-пестицидів, які на етикетці не зазначені, про те, що ніхто не досліджував, як вони взаємодіють між собою і пролонгованого впливу на людський організм цих “коктейлів”, і все стане зрозумілим). Якщо доросла здорова людина почне харчуватись нездоровою їжею в зрілому віці, ми можемо і не побачити шкідливих наслідків, але коли таку їжу отримає ембріон, а потім немовля, дитина, підліток, то ці наслідки стануть добре помітними, про це можно прочитати в інтерв'ю професора Арпада Пуштаї ( Árpád Pusztai), здається тут:
http://permaculture.org.au/2010/08/27/b ... -potatoes/ чи тут :
http://permaculture.org.au/2010/08/27/a ... wing-hero/ .
Тому зрозуміло, що зелень дикорослих трав особливо цінна для наших сучасників. Хто хотів би дізнатись про це більше, варто пройтись сайтами сироїдів, почитати книги Вікторії Бутенко. А от книга “Природовідповідне харчування. Трави” Наталки Кобзар стала для мене настольною. Особливо вдячна авторці за її “дві глави з цифрами”, насправді цю інформацію необхідно було зібрати і систематизувати, ніхто зелень дикоросів не описує з погляду харчової цінності, швидше як вітаміноносні лікувальні трави. І завдяки її праці, я помітила важливу закономірність: вітамінів групи В в зелені практично немає, йод — рідкісний елемент, поповнити його за рахунок тільки трав неможливо. З вітаміном В впораються проростки злаків, я так гадаю, а от йод треба брати з інших джерел. Буду вирішувати.
Ще раз хочу подякувати Наталії Кобзар за відвагу, сміливість у пропагуванні своїх поглядів і переконань, а також за працю з написання, без сумніву, цінної книги. Хай щастить!